Господині Чернігівщини завжди частували своїх шановних гостей вишуканими стравами, які мають неповторний смак і незабутній аромат. Тому кожен турист, який відвідує наше місто чи область обов’язково повинен пригоститися тутешніми частуваннями. Більшість не знає, яка саме страва є традиційною в нашому регіоні. На рідному Поліссі переважають картопляні вироби та здоба. Далі на ichernihivets.
Північна частина України, зокрема, і наш обласний центр зберігає давні традиції своїх предків, але з часом усі почали обирати рецепти західної кухні, забуваючи про своє справжнє коріння. Тож сьогодні ми підготували для вас екскурс в історію, для того щоб кожен міг дізнатися чому серед тогочасного населення переважали ті чи інші смакові вподобання.
Чим раніше харчувалися на Чернігівщині?
Раціон наших предків був не таким різноманітним як у нас, але все ж таки їм вдавалося готувати свої традиційні страви. Наприклад, серед зернових культур переважало жито, а згодом почали сіяти і пшеницю. Тобто хліб на теренах нашого регіону був дещо іншим на смак, у порівнянні з тим, що зараз пропонують
у магазинах.
Історики довели, що під час розквіту Київської Русі масово сіяли гречку, а це означає, що її додавали до щоденного вжитку. Проте, через декілька століть почався масовий врожай картоплі в Чернігові та області, вдалося зібрати чимало, тож її продавали прямо посеред вулиці. Саме в межах кінця 18- століття виник рецепт бабки — картопляної каші та печені, які готували у товстих глиняних горщиках. Важко працюючі селяни потребували калорійної їжі.
Щодо м’ясних вподобань, дослідження міста Батурина після його жорстокого знищення показало, що тоді серед населення переважало вирощування великої та малої рогатої худоби, тобто приблизно в 1700-х роках не так активно споживали свиняче м’ясо. До того ж, займалися заготівлею запасів зазвичай взимку, адже не було можливості підтримувати належну температуру зберігання.
Страви, рецепти яких сягають сивої давнини
Зазвичай наш край асоціюється з прохолодною погодою та родючими землями, а це означає, що тут дуже розвинена традиційна українська кухня, яка може залишити ситим будь-кого.
Вареники, борщ, голубці — все це також притаманне нашому регіону, але найчастіше кожна область України по-своєму інтерпретує рецепти приготування цих символів вітчизняної культури.
Оскільки надзвичайно важливо було зробити страву максимально калорійною, на Чернігівщині ліпили солоні вареники з начинкою із борошна. Сюди додавали максимально обжарене та висушене сало, а потім у жир, якій залишався насипали певну кількість борошна. Така начинка може здатися нам дещо дивною, але раніше це чудово смакувало навіть найбільш вишуканим гурманам.
Іншою стравою, принцип приготування якої намагаються зберегти й зараз є гартаначка. Хоч у наших прадідів не було можливості додавати ексклюзивні інгредієнти у свій раціон, але вони все одно готували смачно, адже головне — це згуртованість усієї української родини, яка тоді налічувала чималу кількість осіб. З цієї причини предки намагалися робити всі справи разом. Загадкову назву цієї каші можна пояснити саме так.
Зараз рецепт є вдосконаленим, туди додають пшоно, картоплю, овочі, м’ясо, спеції. Але раніше не в кожного була можливість приготувати таку кашу . Можна знайти й іншу назву — козацький куліш, тобто щось шляхетне, звитяжне.
Яка ж саме страва може стати символом Чернігівщини? Гартаначка — ідеальний варіант у зв’язку з тим, що вона має насичений смак та багатовікову історію.
Раніше на подвір’ї українців часто можна було побачити рясніюче червоними ягідками дерево. Якщо калина росла біля хати, це означало, що в цій сім’ї буде мирне та щасливе життя. З цієї причини господині намагалися щоразу використовувати потужні лікувальні властивості рослини.
Але її застосували не тільки як лікарський засіб, але й широко використовували в кулінарії. Серед населення Чернігова й області досі залишаються неперевершені рецепти приготування випічки з додаванням калини. Вона має чудовий кисло-солодкий відтінок і надає страві чудового смаку. Господині намагаються передавати рецепт приготування пиріжків із калиною молодому поколінню.
Тож давайте не забувати про особливості культурної гастроспадщини нашого краю!
