Будівля на проспекті Миру, 41 у Чернігові — одна з найцікавіших архітектурних пам’яток міста, історія якої охоплює кілька епох. Зведена для Земельного банку в стилі північного модерну, вона згодом стала осередком революційних подій, зберігала унікальні музейні колекції Василя Тарновського, а тепер тут працює обласна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових. За незвичайним фасадом цієї споруди прихована історія фінансових установ, політичних змін, культурних втрат і відродження. У цій статті на ichernihivets.com розповідаємо, як змінювалося призначення будівлі, чим особлива її архітектура та як вона перетворилася на важливий культурний і науковий центр Чернігівщини.
Архітектура будівлі Земельного банку в Чернігові: північний модерн Олександра фон Гогена
Історія цієї незвичайної будівлі розпочалася на межі XIX–XX століть, коли державні фінансові установи активно розширювали свою присутність у губернських містах. Для розміщення чернігівського відділення Дворянського земельного та Селянського поземельного банку придбали земельну ділянку в нащадків Бориса Красильщикова — гласного міської думи.
До розробки проєкту майбутньої споруди підійшли ґрунтовно: оголосили архітектурний конкурс, переможцем якого став петербурзький архітектор Олександр Іванович фон Гоген — академік і дійсний член Імператорської академії мистецтв. Для банку він обрав популярний на той час стиль північного модерну. Завдяки характерним формам і масивній вхідній вежі будівля нагадує європейський середньовічний замок, хоча її первісне призначення було суто фінансовим.
Урочисту закладку фундаменту провели 9 травня 1911 року. Під час церемонії в передній кут майбутньої споруди вмурували металеву закладну табличку. Безпосереднє керівництво будівельними роботами здійснював губернський інженер Дмитро Дмитрович Афанасьєв.
Особливістю проєкту стало використання місцевих матеріалів. Замість механічного відтворення подібних споруд, зокрема банківських будівель у Пензі, архітектор зробив ставку на чернігівські цегельні, граніт з різним ступенем обробки та яскраві кольорові кахлі. Таке поєднання надало фасаду виразності й самобутнього характеру.
Асиметрична композиція головного фасаду привертає увагу насамперед високою вхідною вежею. Її доповнюють шестигранні вікна, трикутний балкон на другому поверсі та лускоподібне покриття даху. Особливого шарму споруді додає різнобарвна майоліка, яка контрастує з фактурою цегли й каменю.
Не менш промовистий і внутрішній простір. Між вхідною вежею та південним ризалітом облаштували простору головну операційну залу. У конструкції перекриттів використали залізобетон і цегляні склепіння. Інтер’єри прикрасили декоративною ліпниною, розетками для люстр. Біля входу збереглася метласька плитка, а з парадного вестибюля на верхні поверхи ведуть широкі біломармурові сходи.
Саме поєднання незвичайного силуету, фактурних матеріалів і ретельно опрацьованих деталей перетворило колишню банківську споруду на одну з найвиразніших архітектурних пам’яток Чернігова.
Хронологія змін у ХХ столітті: від банківської установи та обкому до відбудови після Другої світової
Протягом ХХ століття будівля на проспекті Миру змінювала своє призначення залежно від політичних вітрів, що проносилися над Україною. Споруда встигла побувати фінансовим центром, радянською установою, музеєм та партійним штабом.
- 1913–1919 роки: Будівля функціонувала безпосередньо за своїм первинним призначенням — як Дворянський земельний та Селянський поземельний банк.
- 1917–1926 роки: У період революційних потрясінь та встановлення радянської влади тут розміщувався губземвідділ.
- 1926–1932 роки: Стіни банку наповнилися історією минулого — тут відкрився Чернігівський державний історичний музей.
- 1932–1941 роки: Споруду передали під потреби Чернігівського обласного комітету КП(б)У.
З початком німецько-радянської війни розпочався найбільш руйнівний етап ранньої історії будівлі. Під час окупації у приміщенні розмістився штаб 105-ї легкої дивізії угорських військ. Відступаючи під ударами Червоної армії, окупанти спалили будинок банку. Проте архітектурний каркас вистояв, після визволення міста будівлю відновили, зберігши початкову композицію та зовнішній вигляд (хоча внутрішні приміщення зазнали певного перепланування). У повоєнні роки тут знову засідав радянський обком партії, аж доки у 1974 році для нього звели нову будівлю.
Чернігівський державний історичний музей (1926–1932): колекція Василя Тарновського та інші історичні скарби
Особливу сторінку в біографії архітектурної пам’ятки займає період, коли у її стінах функціонував музей. У міжвоєнний час тут зосередилися найцінніші культурні та історичні скарби Чернігівщини.
В основу експозицій лягла унікальна колекція видатного мецената і колекціонера Василя Тарновського. Це зібрання містило неоціненні реліквії:
- Шевченкіану — рукописи, прижиттєві видання та портрети Тараса Шевченка.
- Пам’ятки археології первісних суспільств та часів Київської Русі.
- Рідкісні рукописи, стародруки та автографи видатних історичних і культурних діячів.
- Розділ козацької старовини, що налічував близько 1000 унікальних пам’яток.
Згодом до музейного зібрання додалися колекції Чернігівського єпархіального сховища старожитностей та предмети, виявлені під час обстеження церков і монастирів регіону у 1920-х роках. У залах можна було побачити першорядні вироби золотарства та гаптування, стародавні ікони, іконостаси, Євангелія в коштовних оправах, дзвони XVII–XVIII століть, дзвін П. Полуботка та хрест, яким нагородили Чернігівський полк за взяття фортеці Азов у 1696 році. Згодом ці скарби увійшли до фондів Чернігівського історичного музею та інших сховищ.
Чернігівська обласна наукова бібліотека з 1974 року: книжкові фонди та проєкт модернізації
У 1974 році історична споруда на проспекті Миру отримала нове призначення. Після переїзду партійного комітету до нової будівлі її урочисто передали Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці. Так колишній банк, який у різні періоди використовували для інших потреб, став осередком знань і важливим культурно-інформаційним центром регіону.
Бібліотечний фонд налічує близько 900 тисяч примірників. У стінах пам’ятки архітектури поєднуються історична атмосфера та сучасні освітні й інформаційні потреби чернігівців. Бібліотека не лише надає доступ до книжкових зібрань, а й виконує важливу краєзнавчу, методичну та бібліографічну роботу, підтримуючи культурне й інтелектуальне життя області.
Так будівля, задумана на початку XX століття як фінансова установа, з часом перетворилася на місце збереження й поширення знань. Її історія продовжується вже не в банківських операційних залах, а серед книжкових полиць, читальних залів і культурних ініціатив.
Обстріли 2022 року, реставрація та перейменування бібліотеки на честь Софії та Олександра Русових
Новітня історія будівлі на проспекті Миру пов’язана не лише з культурним розвитком, а і з серйозними випробуваннями. Одне з них сталося в червні 2018 року, коли після потужної зливи було затоплено цокольний поверх бібліотеки. Вода піднялася на 1,65 метра, пошкодивши близько 26 тисяч книжок і підшивок місцевої періодики. Впродовж 2018–2019 років у приміщенні провели капітальний ремонт і замінили вікна.
Ще важчі наслідки для міста та бібліотеки мало повномасштабне російське вторгнення. Під час облоги Чернігова, у ніч з 29 на 30 березня 2022 року, історична споруда постраждала від обстрілів і вибухової хвилі. Було пошкоджено дах, вибито вікна та шибки, а в стінах з’явилися тріщини, які потребували фахового обстеження.
Попри руйнування, будівлю вдалося відновити. Важливою подією в історії закладу стало й рішення Чернігівської обласної ради від червня 2023 року про перейменування бібліотеки. Відтоді вона має ім’я Софії та Олександра Русових — українських громадських і культурно-освітніх діячів.
Будівля на проспекті Миру, 41 — це не просто пам’ятка архітектури місцевого значення. За понад століття вона змінила кілька призначень: від банківської установи до партійного осередку, а згодом — до головної наукової бібліотеки області. Її історія вмістила стихійні лиха, воєнні пошкодження та відновлення, але незмінною залишилася роль споруди як важливого культурного простору Чернігова. Колишній «європейський замок» і сьогодні зберігає книжкові скарби, знайомить відвідувачів з історією краю та продовжує служити українській культурі.