Чашечка запашної кави зранку – запорука вдалого дня для багатьох чернігівців, зокрема кавоманів. Вони надзвичайно цінують цей темний збадьорливий напій і мають власні вподобання у його приготуванні. Одному чернігівському кавоману подобається концентрована кава без цукру, іншому – м’яка та солодка. І, хоч на колір і смак товариш не всяк, у Чернігові кожен знайде заклад, де готують смачну каву. Проте так було не завжди. Наприклад, на початку XXI століття – це було завдання із “зірочкою”. Більше на ichernihivets.com.
Кавування у Чернігові наприкінці XX століття
За радянських часів справжню зернову каву пили лише ті чернігівці, які могли дозволити собі цей дефіцитний продукт. Тоді як інші поціновувачі “чорного золота” вдовольнялись “кавовими напоями” – сумішшю з різним відсотковим співвідношенням кави, цикорію, жолудів та зернових. Саме таку “каву” частіше за все подавали в закладах громадського харчування у Чернігові. Вона смакувала зовсім інакше, до того ж не давала бажаного збадьорливого ефекту, що обурювало Петра Седеня наприкінці XX століття.
Петро Михайлович Седень (1951-2017) був найвідомішим чернігівським лікарем-наркологом та кавоманом за сумісництвом. Він захопився цим напоєм у 80-х роках, проживаючи у Львові – передовому центрі виготовлення та приготування кави в УРСР. Петро Михайлович з великим задоволенням відвідував львівські кав’ярні й мав відповідні очікування і від чернігівських. Проте повернувшись у Чернігів, Петро Михайлович стикнувся із жорстокою реальністю. У місцевих кафе в основному подавали розчинну каву, а не зернову. До того ж сумнівної якості.
Кавовий бізнес у Чернігові на початку XXI століття
Петро Михайлович Седень був розчарований, але не зневірений! Він продовжив відвідувати чернігівські заклади в пошуках саме того, де готують справжню смачну каву. Петро Михайлович чекав, поки місцева культура кавування вийде на вищий рівень. Однак, час йшов, а його думка не змінювалась. Й у 2005 році він констатував: чернігівські кафе та кав’ярні не можуть задовольнити місцевих кавоманів, зокрема його. Тому Петро Михайлович вирішив, що готуватиме каву вдома з куплених кавових зерен.
Купити кавові зерна в Чернігові на початку XXI століття можна було як у кіосках, так і в магазинах. Наприклад, Петро Михайлович надавав перевагу кіоску Марії Гончаренко під назвою “Кава. Чай”. У ньому продавались різні напої, але найпопулярнішим був чай. Така тенденція, на думку Марії Гончаренко, пояснюється історичними харчовими традиціями Чернігівщини. Знову ж таки, специфікою радянських часів, коли каву пили одиниці чернігівців, а “кавові напої” подобались не всім.
Згідно з іншим чернігівським кавоманом Ігорем Сухомлином, місцева кава смакувала погано навіть у 2011 році. Нібито кавовий бізнес Чернігова тоді все ще залишався на рівні 2000-х років з розчинними напоями. Тому Ігор Сухомлин вирішив відкрити власний заклад, у якому б готували хорошу каву. При тому, що такою Ігор вважав “чисту” каву: концентровану й без цукру, адже він заважає відчути справжній смак напою.
У своєму закладі під назвою “Чашка” Ігор Сухомлин хотів подавати чернігівцям “чисту” каву. Проте місцеві, які ще недавно у більшості своїй надавали перевагу чаю, потребували часу, щоб звикнути до неї. Через це в “Чашці” тривалий час продавались різні види солодкої кави. За задумом Ігоря, клієнт мав спочатку звикнути до цукрованої кави з молоком, потім до несолодкого лате, звичайного капучино і, зрештою, до еспресо.
З початком 2010-х років кавовий бізнес у Чернігові почав активно розвиватись. У місті відкривались нові заклади, що пропонували зернову каву. Збільшувалась кількість чернігівських кавоманів і все частіше чернігівці починали свій день із чашечки цього гарячого запашного збадьорливого напою.