З 1975 по 2020 рік у Чернігові жив Іван Кирилович Коваль – надзвичайно цілеспрямований та працьовитий чоловік. Більшість чернігівців знали його як професора місцевого університету, тоді як Іван Кирилович був видатним астрономом, дослідником Марсу та просто мрійником. Більше на ichernihivets.com.
Дитинство Івана Коваля
Іван Кирилович Коваль не є корінним чернігівцем. Майбутній астроном народився 10 листопада 1929 року на Миколаївщині, а дитинство провів на Харківщині. Саме там юний Іван зіткнувся із жахами німецько-радянської війни. Село, у якому він мешкав, почергово займали то німецькі сили, то радянські. За таких умов головним завданням стало виживання. Люди робили все, що могли. Наприклад, коли село займали червоноармійці, і дорослі, і діти подавали їм снаряди. Іван Кирилович також брав у цьому участь.
На жаль, один із танкових снарядів здетонував поблизу Івана Кириловича Коваля, вбивши кількох людей. Хлопець не відразу зрозумів, що сталось, а ж потім побачив: у нього не стало руки. Але Іван Кирилович не розгубився, він побіг просити по допомогу, а по дорозі зустрів медичну сестру. Жінка надала йому першу медичну допомогу. Проте рана була набагато серйозніша, чим односельці могли б вилікувати. Тому місцеві звернулись до німців з проханням взяти пораненого хлопця до себе в госпіталь. Німці погодились і виходили Івана Кириловича Коваля.
Невдовзі німецько-радянська війна закінчилась, що, однак, не означало моментального покращення якості життя. По всій УРСР постраждали житлові райони, промисловість, інфраструктура, транспортна система, сільське господарство та інше. До того ж у 1946 році почався голод. Він став останньою краплею для сім’ї Ковалів, тому вони покинули село й подались шукати краще місце для життя. Зрештою, вони осіли в Махачкалі. Івану Кириловичу було важко адаптуватись до нових умов.
У 1947 році Івану Кириловичу Ковалю вдалось вступити у місцеву школу, навчання у якій не викликало в нього захвату. Так було до десятого класу, поки в розкладі не з’явився новий предмет – астрономія, яку вів вчитель, щиро зацікавлений цим предметом. Він намагався якомога краще пояснити астрономію дітям і закохав Івана в науку про Всесвіт. Хлопець серйозно захопився астрономією, листувався з директором головної астрономічної обсерваторії Харківського університету Миколою Павловичем Барабашовим.
Становлення Івана Коваля астрономом
Одного разу Іван Кирилович Коваль отримав відповідь від директора головної астрономічної обсерваторії, а там запрошення до Харкова. Хлопець зрадів і вирушив до колишньої столиці УРСР, щоб вступити до Харківського державного університету імені Максима Горького (тепер Василя Каразіна). На щастя, Івана Кириловича прийняли. З 1953 по 1960 рік він вчився в університеті, а потім почав працювати в Головній астрономічній обсерваторії Академії Наук УРСР.
Іван Кирилович Коваль поступово підіймався по кар’єрних сходах: спочатку був старшим науковим співробітником, потім завідувачем відділу фізики планет, завідувачем відділу астрофізики і, зрештою, директором Головної астрономічної обсерваторії. Іван Кирилович любив свою роботу, проте старший вік давався взнаки. Він вже не міг постійно бути в роз’їздах – як у межах СРСР, так і закордоном. Тоді як йому хотілося осісти в одному місці, як його брат у Чернігові.
У 1975 році Іван Кирилович Коваль полишив посаду директора Головної астрономічної обсерваторії та слідом за братом відправився у Чернігів. У новому місті влаштувався в Чернігівський державний педагогічний інститут, продовжуючи свою науково-дослідну кар’єру. У 1983-2008 роках Іван Кирилович працював завідувачем на кафедрі теоретичної фізики і астрономії, у 2008 році здобув звання професора.
Дослідження та погляди Івана Коваля
Іван Кирилович Коваль вивчав фізичні умови на Місяці, досліджував чи можливе життя там, а також особливості поверхні Марка та склад його атмосфери. Власне головною темою його досліджень був Марс. Так склалось ще з “харківських” часів. У нього навіть з’явилась кличка “Марсіанин”.
Іван Кирилович Коваль, на відміну від більшості вчених (до того ж астрономів), не заперечував існування Бога. Він вважав, що Бог створив космос таким, як він є. З усіма планетами, галактиками й безмежністю. Саме нескінченність, на думку Івана Кириловича, є ознакою присутності Бога. Подібну позицію мав й інший вчений – Карл Саган. Він навіть носив хрестик, так би мовити, “про всяк випадок”.
Крім того, Іван Кирилович Коваль був переконаний: через користувацьке ставлення людей до екології життя на планеті Земля може в будь-який момент перерватись. Іван Кирилович вважав, що подібна трагедія дуже давно відбулась і на Марсі. Проте місцева цивілізація була набагато розвинутіша, чим люди, тому змогла врятуватись. Тоді як у нас, згідно з Іваном Кириловичем, недостатньо знань і навряд ми встигнемо здобути їх.
У 2020 році Івана Кириловича Коваля, на жаль, не стало. Проте чернігівці пам’ятатимуть його як доброго професора та видатного астронома.