Робота лікаря-нарколога надзвичайно важка. Вона передбачає глибоку обізнаність у наркології, неабияку витримку з боку лікаря-нарколога і емпатію. Ці риси були в Петра Михайловича Седня, тому чернігівці знають його як того, хто допоміг багатьом людям отримати шанс на життя без наркотичної чи алкогольної залежності. До того ж Петро був не просто лікарем-наркологом, а й інтелектуалом. Більше на ichernihivets.com.
Становлення Петра Михайловича Седня як лікаря-нарколога
Життя Петра Михайловича Седня почалось 6 липня 1951 року в селі Тупичів, Городнянського району. Він народився у сім’ї вчителів, тому завжди тягнувся до знань. У школі вчився на відмінно, навіть отримав срібну медаль при випуску. Потім вступив до Національного медичного університету імені Олександра Богомольця на психіатра. Після закінчення університету його відправили працювати за спеціальністю до Бахмача. Петро Михайлович Седень відпрацював там три роки і його перевели до Чернігова в наркологічний диспансер.
Комунікуючи з людьми, залежними від наркотиків чи алкоголю, Петро Михайлович зрозумів, що хоче перекваліфікуватись у лікаря-нарколога. Тому почав відвідувати курси підвищення кваліфікації, а невдовзі й повноцінно вивчати наркологію під керівництвом відомого миколаївського нарколога Віталія Рязанцева. Дружина Петра Михайловича Седня, Алла Анатоліївна вважає, що це був правильний вибір. У Петра було щось таке, що притягувало до нього людей із серйозними хворобами. І Петро ніколи не відштовхував їх – він говорив з ними і старався допомогти. Петро Михайлович був емпатичною людиною.
Петро Михайлович виступав проти того, щоб людей із наркотичною чи алкогольною залежністю змушували лікуватись. Він вважав, що головне в боротьбі з залежністю – це добровільність. Тому, якщо людина із залежністю не визнає свою хворобу і не хоче лікуватись, терапія буде неефективною. Разом з тим, Петро Михайлович негативно ставився до метадонової програми лікування. Адже вона передбачає використання метадону, що є синтетичним наркотиком, для заміщення наркотичної залежності метадоновую.
Петро Михайлович віддано виконував свою роботу, і в 1998 році його назначили Головним лікарем у Чернігівському обласному наркологічному диспансері.
Хобі лікаря-нарколога
Петро Михайлович був затятим читачем: він збирав велику бібліотеку вдома й на роботі, замовляв іноземні журнали. Йому подобалось перечитувати їх за чашечкою власноруч завареної кави. Петро Михайлович приділяв багато уваги процесу заварювання кави. Для нього було важливо, щоб у каві не було бульбашок. Пізніше це стало сімейним ритуалом – варити каву без бульбашок.
Фото Петра Михайловича з його улюбленими квітами
У вільний час лікар-нарколог відвідував вистави в театрах, а також екскурсії в музеях. Особливо Петру Михайловичу подобався Чернігівський художній музей. За словами Алли Анатоліївни, Петро настільки добре тямив у мистецтві, що міг самостійно проводити екскурсії. Одного разу Петро навіть прочитав лекцію про картини Федора Кравчука в Музеї імені Михайла Коцюбинського.
Петро Михайлович цікавився історією Чернігова та свого роду. Він посприяв тому, щоб стіни Чернігівського обласного наркологічного диспансеру прикрашали фото стародавнього Чернігова. Також Петро Михайлович за допомогою естонського лікаря знайшов могилу свого дядька, якого похоронили за кордоном у 1947 році.
Петро любив проводити час із сім’єю – з дружиною, сином та внуками. На жаль, 21 червня 2017 року Петро Михайлович Седень помер по дорозі на роботу. Це була велика втрата для сім’ї та Чернігівського обласного наркологічного диспансеру. Петро Михайлович допоміг багатьом людям отримати шанс на життя без залежності. І цю справу продовжив його син Петро Петрович Седень.