Чернігівські вулиці сповнені цікавих історій, погляньте лише на історію бруківки в місті. Здавалося б, звичайна дорога вимощена камінням. Проте без неї неможливо уявити Чернігів. Особливо його Красну площу, назва якої, за однією з версій, пов’язана з кольором місцевої бруківки. Коли ж у Чернігові з’явилася бруківка і чому? Більше на ichernihivets.com.
Чернігівські дороги в XIX столітті
За XIX століття Чернігів якісно розвинувся у плані технологій та транспорту. У місті стало більше кінних упряжок і пішоходів, що потребували витривалих доріг. Тоді як вони залишались ґрунтовими і мали низку недоліків, зокрема недостатню щільність ґрунту та нестійкість до природних умов.
Під тиском транспорту та пішоходів ґрунтові дороги Чернігова деформувались, а від дощу розмокали. Це надзвичайно ускладнювало життя чернігівців, особливо другий фактор. Адже кінний транспорт ледь пересувався у розм’яклому ґрунті, не кажучи вже про пішоходів.
Ґрунтова дорога на колишній Шосейній вулиці. Фото кінця ХІХ століття
Ситуація з ґрунтовими дорогами була настільки кризовою, що чернігівці уникали походів на вулицю в дощові дні. А коли не могли відкласти вихід у світ, то наймали людину, яка б перенесла їх і їхній вантаж через грязюку. На перший погляд, добре, що підприємливі чернігівці знайшли вихід із ситуації. Проте це було тимчасовим рішенням, тоді як міська влада мала розв’язати питання доріг раз і назавжди.
Чернігівські дороги змінюються наприкінці XIX століття
Перша спроба покращити становище чернігівських доріг пов’язана з князем Голіциним, тогочасним губернатором Чернігова. У 1864 році він посприяв створенню комісії з питань брукування центральних вулиць Чернігова. Комісія мала скласти план, вирахувати потрібну суму і найти джерела фінансування. І, зважаючи на те, що було все, крім грошей, у 1860-ті роки чернігівські дороги не стали краще.
За десять років міська влада повернулась до обговорення доріг Чернігова. Вона почала з того питання, на якому закінчили минулого разу, а саме з грошей: потрібно було найти джерело фінансування. З цього приводу в Чернігівській думі були різні пропозиції:
- оподаткувати власників худоби;
- оподаткувати торговців, які возять свій товар по дорозі.
Чернігівські думці не могли дійти консенсусу в питанні фінансового забезпечення брукування доріг у місті. Тому створили комісію, члени якої мали проаналізувати запропоновані варіанти і вирішити який з них краще. Однак, і на початку 1870-х становище чернігівських доріг не покращилось, а рішення вище згаданої комісії взагалі загубилось.
Лише з 1875 року, коли мером Чернігова став Василь Хижняков, справа зрушила з мертвої точки. Наступного року чернігівські думці розробили проєкт укладання бруківки, однак відразу ж стикнулись з проблемою. У Чернігові не було достатньо каміння, його потрібно було закупити. Тому Чернігівська дума оголосила тендер. Потенційні постачальники каміння для чернігівської бруківки мали до 15 серпня 1879 року привезти свій товар і продемонструвати його спеціалістам. Зрештою, вони вибрали каміння новгород-сіверського підприємця Френкеля. Після цього чернігівці:
- вирівняли місцеві дороги;
- засипали виїмки;
- урівняли підвищення;
- позначили ширину і висоту вулиць;
- додали піщаний шар;
Таким чином, з 1879 до 1880 року в Чернігові було забруковано понад 6 тисяч квадратних сажнів доріг, зокрема частину Красної площі, Богуславської, Борисоглібської та П’ятницької вулиць. Місцева влада витратила на це понад 48 тисяч рублів. Важливу роль у цьому відіграли пожертвування чернігівців.
Поява бруківки позитивно вплинула на міський простір. Адже вона покращила транспортну систему Чернігова, а також посприяла кращому вигляду міста. Адже вулиці Чернігова стали охайніше, що підкреслювало його статус як важливого адміністративного центру.