19 Серпня 2022

Легенди про відьом Чернігівщини

Related

Проєкт “Єдині” в Чернігові: в місті скоро запрацює україномовний розмовний  клуб

Нещодавно Чернігів  став черговим  місто, яке приєдналося  до проєкту...

Михайло Птуха: видатний вчений з Остеру, що свято вірив у силу статистики

Чернігівська земля багата не тільки простими народними талантами, а...

Левко Ревуцький: видатний композитор з Чернігівщини

Чернігівська земля дуже багата на таланти. Є серед них...

Share

Відьми – невід’ємна частина українського фольклору. Наші предки вірили, що відьми вміють літати по ночах, перевтілюватися в живі і неживі предмети, лікувати хворих травами та замовляннями, або навпаки, наводити на людей магічну порчу. Відповідає це дійсності чи ні – дискутувати не будемо. Наша мета розповісти у цьому матеріалі на сайті ichernihivets.com, про фольклор а також про давні судові справи, збережені в Чернігівському архіві.

Звідки походять відьми

У середині XIX століття в Козелецькому повіті Чернігівської губернії ходила легенда, яка пояснювала походження відьом. В цій легенді дивним чином поєдналися народні вірування і сюжет з Біблії про Каїна та Авеля. Дружина Каїна була відьмою, «зналася на травах». А по ночах вона займалася хоббі – видоювала молоко у корів жінки Авеля.

Одного разу її за цим заняттям застав «бог Волосько». Він спитав її: «Що це ти таке робиш, жінко?». Та відповіла доволі нахабно: «Не твоє діло, просто стань та й стій». Бог відповів: «Ну то й роби, як робиш».

З тих часів і пішли на Україні відьми, які ходили по дворах людей та «давили птицю та худобу». Дослідники фольклору припускають, що бог Волосько – це насправді Велес. У слов’ян він вважався покровителем скота, чаклунів та ворожбитів.

Відьми-корівниці

Відьом в Україні одночасно боялися та ненавиділи. В основному через те, що вони по ночах видоювали у корів молоко. Кажуть що у постраждалої корови після цих маніпуляцій пропадало молоко, або вона могла навіть доїтися кров’ю. Особливо вправні відьми могли доїти чужих корів через мотузку чи встромлений просто у стінку ніж.

Щоправда, в минулому столітті дослідники фольклору зазначали, що часто у відьомстві звинувачували простих бідних жінок, які і не думали займатися магією. Не маючи грошей, вони дійсно крали молоко, для того щоб нагодувати дітей. Якщо таку бідолашну заставали на місці злочину, з нею могли розправитися досить жорстоко.

У Чернігівському архіві збереглося кілька справ, в яких фігурують народні забобони про відьом. В одній з таких справ жінка розповідала, як свекруха розбудила її серед ночі. Потім вони двоє пішли по селу. Свекруха зупинялася біла господ і заходила в хліви. Для чого вона це робила? Чи не для того, щоб видоювати корів?

Це може здатися неймовірним, але іноді фігурантами справ про відьомство ставали родичі священиків. Диякон Хрестовоздвиженського храму звинуватив у відьомстві дочку Григорія Дашковича, диякона новгород-сіверської Воскресенської церкви. Диякон начебто бачив, як Домникія (так звали дочку) стояла вночі на вулиці одна, в одній сорочці і з розпущеним волоссям.

Це цікаво, але церковне начальство не дало ходу справі – обом дияконам наказали «помиритися по братерній любові».

Відьма викликає посуху

З давніх-давен відьом винуватили в усіх бідах громади, наприклад у епідеміях та неврожаї. Саме так сталося у 1891-1892 роках, коли всю Російську імперію охопила страшна посуха. До неврожаю додалася ще й епідемія холери.

Звичайно, вдарило це лихо і по Чернігівщині. Звичайно, люди повірили що Бог відвернувся від них і віддав на поталу жорстокій нечисті!

По чернігівським селам поповзли недобрі чутки… Наче усьому виною якась відьма. Саме через неї на землю не проливається жодної краплини дощу, на полях сохне і гине врожай.

Кажуть, що ця відьма літала по селах і висмикувала з хвостів усіх півнів по 5 пір’їн. В цей час було чутно кукурікання переляканих птахів. Набравши півнячого пір’я, відьма здіймалася догори та розганяла хмари.

За переказами, дощ пішов тільки після того, як відьма віддала Богові душу. Але шкода вже була зроблена: чимало людей померло від хвороб та голоду.

Відьми допомагають у суді

Вважалося, що сила відьом була достатньою для того щоб допомагати своїм клієнтам у суді. У 1719 році в Ніжині трапився цікавий випадок. Жінка заможного міщанина судилася з війтом – міським головою.

Для того щоб суд прийняв її сторону, ця жінка відрядила свою служницю до села Липовий Ріг. Там жила знана чарівниця Михайлиха Коржиха. Ворожка погодилася допомогти. Вона обсипала помешкання війта по периметру могильною землею та зернами конопель. А потім провела якісь магічні дії з замком. 

Замовниця ритуалу вірила, що завдяки йому супротивник в суді буде мовчати, тобто «тримати язик на замку».

Відьми – жертви пліток

Інколи стати відьмою можна було і завдяки старанням своїх сусідів. Раніше під підозру у відьомстві могла потрапити кожна жінка, яка знала якісь молитви, замовляння та трохи зналася на травах.

Один з подібних наклепів стався в 40-х роках XIX століття. Ця справа і досі зберігається у Чернігівському обласному архіві. Житель села Смолянки Ніжинського повіту позивався до своєї сусідки Акулини. Як ви вже напевно здогадалися, суттю звинувачень було чаклунство.

Начебто ця Акулина навела хворобу на іншого сусіда – козака Якова, і погрожувала те саме зробити і позивачу. Деякі свідки підтвердили, що Акулина чаклувала вночі в чому мати її народила.

Судовий розгляд розпочали по суті. Літня жінка підтвердила, що знає молитви від пристріту. В цих молитвах вона звертається виключно до святих та великомучениці Варвари. Жінка сказала, що не лікує нікого травами та не наводить хвороб та порч.

Свідки казали, що чоловік підозрюваної погрожував їм, казав мовчати про хворобу козака Якова. А якщо не будуть мовчати, то та сама хвороба буде і їм.

Суд визнав жінку винною у знахарстві. З точки зору церкви, це було марновірством. Обвинувачену засудили до церковного покаяння та побиття різками.

Знахар, шарлатан чи розпусник

Як правило, чаклунські та знахарські здібності приписували виключно жінкам – з усіма наслідками. Але іноді діставалося і чоловікам. Серед документів Чернігівського архіву є одна, майже детективна історія. 

Це сталося в селі Требухове Остерського повіту у 1824 році. У одного козака після тривалої хвороби померла дружина. Звинуваченим по цій справі проходив такий собі Олексій Силенко, місцевий знахар і чаклун. 

Насправді все було так. Олексій Силенко лікував людей за допомогою настоянки з бурякового квасу власного приготування. Лікував він таким чином і жінку позивача. А одного разу запропонував їй зайнятися сексом, для того щоб покращити «лікувальний ефект». Жінка відмовилася, і тоді Силенко лікування припинив. Чи померла дружина позивача через припинення лікування? Хтозна. Скоріше за все, це просто збіг.

Щодо судового розгляду – він закінчився майже на користь Силенка. Чому майже? У чаклунстві його винним не визнали – все-ж таки, надворі було XIX століття. Суд присудив, що Олексій Силенко винний у аморальній поведінці та шарлатанстві. А відтак його змусили до церковного покаяння. Можна сказати, відбувся легким переляком…

Інші повір’я, пов’язані з відьмами

З відьмами були пов’язані і інші повір’я. Так, наші предки вважали, що справжня відьма неодмінно буде довго помирати. Саме так сталося в селі Кириївка Сосницького району. 

В цьому селі помирала одна стара відьма. Мучилась три дні, аж поки один чоловік не порадив відірвати на стелі дошку – мовляв, душі так буде легше піти до іншого світу. Саме так і сталося. Як тільки дошка була відірвана, стара померла.

Ще одне повір’я пов’язане з можливістю відьом видоювати молоко. Для того щоб припинити це неподобство, треба лити молоко на ніж. Кажуть, що так можна «перерізати відьмі язика».

У відьом є ще одна чудова можливість перетворюватися на будь-який живий або неживий предмет. Чарівниця може прикинутися вашим другом, родичем, навіть копицею сіна.

Вірили, що відьми можуть начаклувати собі будь-яке багатство. У селі Виблі жила відьма, якій золото носив вогняний змій. Чародійка виходила з воріт, читала замовляння, а змій вже тут як тут, зі своїм золотом. Звісно, що за такі блага і платня була чимала – душа. Згідно з переказами у цьому селі відьма кожна друга.

Ми ні в якому разі не закликаємо вас повірити в існування відьом. Вірити чи ні – справа кожного. Але дізнатися про чародійок як мінімум, цікаво, з точки зору історії та фольклору рідного краю.

.