В кожній області України є свої легенди і міфи, пов’язані з нечистою силою. Ці історії інколи розповідають проти ночі, для того щоб полоскотати нерви. «Бувальщини» зберігаються в пам’яті старих жителів міст і сіл. Етнографи записують ці історії і роблять їх надбанням широкого загалу. Більшість історій пов’язана з бешкетами нечистої сили: чорти і чортиці так заморочують голову людям, що нещасні втрачають просторову і часову орієнтацію. Детальніше про найстрашніші байки Чернігівщини у нашому матеріалі на сайті ichernihivets.com.
Пригода з подорожнім
Розпочнемо з історії, яка трапилася в селі Виблі Куликівського району. Тут і сьогодні трапляється чимало містики. А у давнину такого було набагато більше, ніж тепер!
В п’ятницю, перед Великою Суботою, один дід ішов полем пізно ввечері. І тут бачить – їде карета, запряжена 6 кіньми. Коли карета зрівнялася з дідом, з неї виліз панич і спитав: як проїхати до парому? Дід і почав розповідати. Але панич заперечив: щось ти діду, погано, незрозуміло розповідаєш. Сідай в карету, покажеш дорогу.
Після того, як карета під’їхала до переправи, дід вийшов. Панич подякував за допомогу, іще грошей дав. Карета зникла в нічній імлі.
Дід підійшов до Десни і захотів розкурити люльку – відпочити. І тут роздивився довкола – насправді він стоїть не на березі річки, а в якомусь селі, під чиєюсь хатою. Поліз до кишені перевірити гроші – а там самі черепки!
Викрадені дівчата
Інколи нечисть у своїх витівках йшла ще далі – чорти, чортиці, кікімори викрадали людських дітей і міняли їх на своїх. Одного разу в селі Виблі чорт обернувся на панича та вкрав в однієї жінки дочку. Чому саме паничем? У цьому є певний елемент класової боротьби – простим людям часто було все одно, чи чорт, чи пан!
З тих пір пройшло багато років. Трагедія вже стала потроху забуватися. І тут селяни стали помічати, що в давно порожній хаті на околиці вночі почало світитися віконце.
Брат викраденої дівчини вирішив перевірити, хто або що там у тій хаті. Подивився у вікно – а там його сестра доросла одна порається по господарству! Зайшов він до хати, щоб сестру звільнити. А вони наче уві сні, не впізнає рідного брата.
Кмітливий юнак надумав, як можна врятувати дівчину. Каже до неї: сподобалась ти мені дівчино, давай одружимось! Дівчина погодилась. Брат пішов за священником, наче для вінчання.
Піп прийшов і почав читати молитви і хрестити все навколо. Тут хата і провалилася наче крізь землю, а сестра миттєво згадала брата.
Схожу бувальщину розповідали і на Городнянщині. Одна жінка пішла до лісу з дитиною по ягоди. Півдня ходила і втомилася, ну і прилягла на галявині, задрімала.
Лісунка вкрала дитину. Два місяці згорьована мати не могла знайти собі місця. Аж якось один чоловік з їхнього села їхав лісом і побачив дівчинку, що сидить на дереві. Дівчинка була майже гола, в якихось лахміттях. Волосся брудне і спутане, дівчинка весь час щось белькоче.
Чоловік забрав дитину і повіз в село. Ходив по хатах і питав людей, чия дитина. Так мати і знайшлася.
«Чортова ніжка»
Від витівок нечистої сили часто страждали не тільки прості люди, а і навіть святі. В Любечі розповідали таку історію. Якось преподобний Антоній, той що заснував Київський і Чернігівський печерний монастирі, молився в своїй печері.
Тут йому з’явився сам Диявол з метою відволікти від благих думок. Але не так сталося, як гадалося. Святий налякав нечистого молитвою і хрестом – Диявол накивав п’ятами. Тікаючи, наступив своєю ратицею на один з любецьких курганів. Цей курган з тих пір називають «Чортів палець» або «Чортова ніжка».
Прокляті могилі Придесення
Перейдемо тепер до інших історій, в яких фігурують померлі. Різні народи вважали, що мерці можуть виходити зі свої могил та шкодити людям. Привиди можуть лякати живих, а вампіри – навіть пити кров.
В Україні довгий час вважали, що мерці на тому світі ведуть життя, схоже на людське та навіть відзначають православні свята. З цим віруванням пов’язана одна легенда, що її розповідали в селі Семенівка на Чернігівщині.
Мешканці однієї з хат після заговіння пішли ночувати до сусідів, а рештки вечері лишили для мерців, які теж мали прийти на заговіння. Всі пішли, а маленьку дівчинку – хазяйську дочку забули. Дитина залізла на піч та й заснула собі.
І тут відкриваються двері і заходить покійний дід. Дівчинка відразу прокинулася. В хаті тихо, горить каганець, а на столі видно залишки вечері. Дід роззирнувся та й присів на покуті. Через деякий час до діда приєднався покійний дядько. А потім пішли різні самогубці, п’яниці та злодюжки. Один з тих, що повісився, так і прийшов з мотузкою на шиї.
І тут придивляється дівчинка – щось незрозуміле стоїть у дверях, старається пройти. Виявилося, що це покійний сусід, що колись позичав соху, так з нею і прийшов.
Дівчинка захотіла допомогти небораці та як вигукне: «Проходь боком!». Тут всі мерці і щезли, наче нікого і не було в хаті. Так того разу покійникам і не довелося повечеряти.
Як небіжчиця-мати ледве не загубила свого сина
Є своя страшна легенда про покійників і у селі Муравейка. У цьому селі померла жінка. Її поховали, але не за звичаєм, не виконали поховального обряду – священик помер раніше. Після похорон минуло кілька днів.
Якось вночі син померлої вертався додому, а дорога якраз проходила через кладовище. Придивився чоловік – а над могилою матері щось таке незрозуміле світиться. І тут з могили вилітає покійна мати і починає гнатися за ним.
На смерть переляканий чоловік ледве встиг добігти до хати. Собаки здійняли гавкіт і тим відігнали небіжчицю. Мати заскреготіла зубами і враз щезла.
На ранок чоловік розповів селянам, що з ним сталося. Пішли на кладовище, розкопали могилу. Дивляться – а покійниця в своєму гробу перевернута лежить! Ну і забили їй прямо в серце кілок, щоб не могла вставати з могили та лякати своїх рідних.
«Заложні» мерці
Отже, мерців було прийнято боятися і захищатися від них молитвами та замовляннями. Вважалося, що найбільшої шкоди можуть завдати мерці, що загинули «поганою смертю»: страчені злочинці, замерзлі взимку в дорозі, померлі від пияцтва, всі, хто наклав на себе руки. До цієї категорії приписували також чаклунів та відьом. Якщо чоловік чи жінка шкодять іншим при житті, то нічого доброго від них не буде і після смерті.
Таких померлих, за давнім звичаєм, ховали поза кладовищем. Вірили, що порушення цього правила може призвести до посухи та неврожаю. В роки страшних посух таких мерців могли викопувати з могил та переносити на інше місце. Інколи подібні поховання просто обливали водою.
Часто подібних покійників кидали в якийсь яр чи болото, а зверху приписали камінням чи гіллям. Саме з цієї причини покійники і називаються «заложними». Місця поховання подібних мерців завжди вважалися нечистими. Наші предки вірили, що якщо людина не добула свого віку на цьому світі, добуватиме у потойбічному. А тому може вставати зі своєї могили та шкодити живим. Про подібні поховання є безліч народних переказів.
Могила Батурки
Один з таких переказів ще на початку минулого століття записав російський етнограф Дмитро Зеленін. Ось що він писав: «В Сосницькому уїзді Чернігівської губернії біля села Олександрівка є велике болото. Воно знане не тільки в окрузі. Причина такої популярності полягає в тому, що навіть скотина не їсть траву, яка тут росте. Біля болота є височина, яку іменують Батуркою».
Кажуть, що тут спочиває житель Батурина, дуже жадібний до землі. Згідно з однією версію легенди, цей чоловік заклався з односельцем, що оббіжить болото за дуже короткий час. Але це йому не вдалося – нещасний помер, не добігши до дороги. За іншою версією, гетьман обіцяв покійнику стільки землі, скільки він зможе пробігти без відпочинку. Жадоба зіграла з покійним злий жарт – чоловік впав біля болота.
Помираючи від утоми, цей чоловік простягнув руку вперед і прохрипів: «І це ще моє…». Над померлим зробили високий насип, а місце прозвали Батуркою.
Батурка вважається місцевими нечистим, проклятим місцем. Кожен, хто проходить повз курган, повинен щось кинути на нього, щоб задовольнити жадібність духа.
Цікаво, що подібні вірування є у білорусів та у народів Сибіру.
Зрозуміло, що це далеко не всі містичні бувальщини, які переказують жителі Чернігівської області. Продовження – в нашій наступній статті.
