8 Грудня 2022

Пантелеймон Куліш: письменник з Чернігівщини, що створив сучасний український алфавіт

Related

Сфера використання та підбір пакувальних стрічок

У більшості випадків, коли людина подарує іншим, вона упаковує...

Чернігівці стали частіше хворіти: у чому причина та що з цим робити?

За оцінкою експертів, сьогоднішній спалах  хвороб стався через війну....

Як правильно вибрати айфон 11

Айфон – це сучасний смартфон, який конкурує з багатьма...

Навіщо бізнесмену власний сайт і де його замовити у Чернігові?

У 2022 р. важко уявити життя поза цифровою реальністю,...

Share

Пантелеймон Олександрович Куліш – різнобічна особистість. За своє життя він був письменником, перекладачем, фольклористом, етнографом, філософом історії і видавцем. Пантелеймон Олександрович склав першу абетку української мови, яка в значно переробленому вигляді використовується і досі. Українським школярам Куліш відомий передусім як автор роману «Чорна Рада». В своїй творчості, повідомляє ichernihivets, Куліш користувався і українською, і російською мовою. 

Дитинство

Пантелеймон Куліш народився 26 липня (7 серпня) 1819 року в Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії. Згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом це селище міського типу належить до Сумської області. Батьком Пантелеймона був Олександр Андрійович зі старшинського роду козаків гербу Сліповрон, матір’ю – Катерина, дочка козацького сотника Івана Гладкого.

Під час життя на хуторі мати прищепила малому Пантелеймону любов до української культури. Вона наспівувала йому пісень, розповідала казки, легенди, перекази. Окрім рідної, була у Куліша й «духовна» мати – Уляна Терентіївна Мужиловська. Будучи сусідкою на хуторі, вона часто приходила до Кулішів додому. Вона прищепила малому хлопцеві любов до читання книжок та наполягала перед батьками, щоб вони віддали сина навчатися в Новгород-Сіверську гімназію.

Про початок свого навчання Пантелеймон Олександрович пізніше напише цілих три повісті, одну з яких присвятить Уляні Терентіївні. Але слід зауважити, що початок навчання дався малому нелегко. Хлопець мав великий хист до малювання та літератури. Але викладання в училищі і гімназії здійснювалося лише на російській мові. Тож, як писав Куліш згодом, він багато намучився, перш ніж між говорити так, як написано в книжках.

Першим твором письменника стало невеличке оповідання «Циган». По суті, оповідання було переказом казки рідної неньки.

Навчання Куліша

Початок навчання Пантелеймона Куліша мав «церковний» характер. Спочатку його вчив премудростям наук місцевий дяк Андрій. А згодом юнак перейшов вчитися в школу при храмі Святого Миколая. 

Навчання продовжилося в Новгород-Сіверських повітовому училищі і гімназії. В кінці 1830-х років Пантелеймон Олександрович був вільним слухачем в Київському університеті. Тут він знайшов свого нового друга – професора М. Максимовича. Він заохочував студента до занять літературою і збирання народного фольклору.

Юнак мріяв вступити до цього університету з 1834 року. Проте спроба вступу виявилася невдалою: у Пантелеймона не було документів, що він дійсно походить з дворян. Без цих паперів права навчатися у виші він не мав.

Втім, для Куліша виявилося корисним перебування в університеті навіть в статусі вільного слухача. В перерві між слуханням лекцій Куліш пише два оповідання і одну повість. 

Як склалося життя Куліша у 1840 роки

Маючи гарні відносини з Михайлом Юзефовичем, інспектором шкіл, Куліш отримує викладацьку посаду в Луцькому дворянському училищі. Потім Пантелеймон Куліш працював в Луцьку і Рівному. Після початку друку свого найголовнішого історичного роману в журналі «Современник», Куліша запросили до Петербурзького університету викладати російську мову слухачам із-за кордону.

Через 2 роки Куліш їде в Європу вивчати мистецтво, культуру, історію і слов’янські мови. В цю мандрівку письменник взяв з собою свою 18-річну дружину, Олександру Білозерську. Вона відома як поетеса Ганна Барвінок.

Пара побралася 22 січня 1847 року. Якби не один момент, це весілля було б таким же, як тисячі інших. Боярином на весіллі був сам Тарас Шевченко!

Арешт, ув’язнення і заслання Пантелеймона Куліша

Коли Пантелеймон Куліш перебував у Варшаві, його заарештували. Причиною арешту було членство письменника у Кирило-Мефодіївському братстві. Царизм несамовито боровся проти цього братства, так як його ідеї були несумісними з ідеєю самодержства.

Куліша в кайданах вивезли до Санкт-Петербургу. Там його майже три місяці допитувала жандармерія. Провина письменника доведена не була. Але царським прихвостням було достатньо того, що Куліш приятелював з іншими членами братства і виношував ідеї про незалежність українців в майбутньому.

Після того, як Куліша арештували, в його дружини Олександри сталися передчасні роди, дитя родилося мертвим. Пара лишилася бездітною.

Кулішу було винесено вирок: письменника мали спочатку замкнути на 4 місяці в тюрму, а потім відправити на службу в Вологду. Але до «вирішення питання» долучилися впливові друзі Олександри. Завдяки цьому, а також показному каяттю Куліша його відправили на заслання в Тулу. В ті непрості часи це було порівняно легке покарання.

Жінка вирішила підтримати чоловіка і поїхала на заслання разом з ним. В Тулі пара прожила три роки і три місяці. Куліші бідували – чи не єдиним доходом сім’ї були гонорари Олександри.

Не зважаючи на матеріальну скруту, Тульський період життя письменника виявився надзвичайно плідним у творчому плані. Пантелеймону Олександровичу вдалося написати кілька романів, у тому числі й автобіографічний. Куліш вивчав творчість Руссо, Шатобріана, Чарльза Діккенса і Вальтера Скотта.

Повернення Куліша до Петербургу

Згодом, через ласку Миколи Першого, протекцію впливових друзів або через всі ці фактори Пантелеймон Олександрович повернувся до столиці. Тут Куліш друкує в журналі «Современник» свої російськомовні оповідання і «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя».

Наступним кроком стало видання шеститомника творів цього видатного письменника. Його ми знаємо переважно за «Вечорами на хуторі близ Диканьки».

У 1856-1857 роках Куліш написав етнографічні матеріали – «Записки о Южной Руси». Двотомник отримав надзвичайно схвальний відгук від Тараса Шевченко: «це брильянт в історичній літературі».

Ця книжка є прикладом «кулішівки» – правопису, що його придумав сам Куліш. Цей правопис згодом знадобиться для друку «Кобзаря» і для нового журналу «Основа». 

1857 рік став одним з найпродуктивніших в творчості письменника. Куліш випустив читанку «Граматку», «Народні оповідання» Марка Вовчка, а також свій бестселлер – «Чорну Раду». 

В Пітері Куліші спочатку створюють альманах «Хата», а потім і часопис «Основа». Згодом в «Основі» з’явилися два нариси з історії, написані Кулішем – «Хмельнищина» і «Виговщина». Згодом в журналі опубліковані і інші твори Куліша.

Як Куліш став монархістом

1860-1870 роки були не найкращими в житті і творчості Пантелеймона Куліша. Журнал «Основа» закрили, грошей не було, тому Куліш в 1864 році переїхав до Варшави і влаштувався на державну службу. З 1871 року переїжджає в Австрію, а через 2 роки вже працює редактором одного з пітерських журналів. Приблизно в цей час з’явився тритомник «История воссоединения Руси». Ціль цієї книжки – довести згубність для України її національно-визвольних рухів, а роль польської шляхти і російського царизму, навпаки піднести. 

Як міг Куліш за такий короткий час перетворитися з запеклого революціонера на запеклого монархіста? Це питання і досі мучить дослідників біографії письменника. Виникає таке враження, що Куліша наче підмінили. 

Втім, така перемінливість у поглядах зіграла злий жарт: в часи СРСР Куліш опинився під ідеологічним табу, як буржуазний націоналіст. В Україні Куліша і сьогодні багато хто вважає зрадником.

Останні роки Куліша

Останні роки письменника пройшли на хуторі Мотронівка біля міста Борзни Чернігівської губернії. Тут він господарював, займався літературною творчістю, перекладав Гейне, Шиллера, Байрона, Гете і Шекспіра. В співавторстві з Іваном Нечуєм-Левицьким і Іваном Пулюєм Куліш переклав Біблію на українську мову. В Україні цей переклад Біблії був надрукований тільки в 2000 році.

Пантелеймон Куліш пішов у засвіти 14 лютого 1897 року в Мотронівці.

.,.,.,.