В одній з попередніх статей ми розповідали про мецената з Чернігова Василя Васильовича Тарновського молодшого. Його батько, Тарновський-старший, також був благодійником і просто цікавою особистістю. Тож цю коротку замітку ми присвятимо саме йому.
Василь Васильович Тарновський (старший) народився 26 червня 1810 року в селі Антонівка в Чернігівській губернії. На той час село належало до Полтавської губернії. Родовід Тарновських, повідомляє сайт ichernihivets, мав глибокі корені в козацькій старшині України та в польській шляхті.
Здобуття освіти. Кирило-Мефодіївське братство
Василь Тарновський спочатку навчався в ліцеї в Ніжині а потім продовжив здобуття освіти на юридичному факультеті Московського університету. Після навчання Тарновський-старший почав кар’єру викладача та науковця у Волинській гімназії в Житомирі.
Та амбітні плани Тарновського в галузі історичної науки не здійснилися: помер батько. Тож юнакові не залишалося нічого іншого, окрім як взяти управління «родовим гніздом» на себе. Окремим обов’язком Василя стало піклування про інших неповнолітніх членів родини, сестер і братів.
Василь Тарновський-старший був активним учасником Кирило-Мефодіївського братства. Василь Тарновський товаришував з Миколою Гоголем, з яким вчився в ліцеї в Ніжині. Гоголь рекомендував свого товариша на роботу в київський університет професором словесності – не дивлячись на те, що Тарновський був викладачем історії. Друзями Тарновського були і інші видатні особистості – Опанас Маркович, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров і Михайло Максимович.
Особливо товаришував Тарновський з Тарасом Шевченком. У той час, коли «Кобзаря» переслідувало слідство, Василь Васильович зберігав у себе його вірші. Коли Шевченка звільняли з заслання, Тарновський викупив 17 його малюнків. Це був жест доброї волі, який мав на меті фінансову підтримку поета.
Придбання малюнків поклало початок довгому збиранню старожитностей. Ця справа була успішно продовжена Василем Тарновським-молодшим. Завдяки старанням батька і сина в музеї в Качанівці було зібрано близько 1000 експонатів, що мали відношення до «Шевченкіани». Зібрані експонати стали основою Чернігівського історичного музею.
Тарновський – переконаний противник кріпацтва
Не зважаючи на те, що він був поміщиком, Тарновський виступав за відміну кріпосного права. Будучи депутатом Чернігівської Думи, Василь Васильович розробляв майбутню селянську реформу. Тарновський також був членом відповідних комісій з цього питання в Пітері.
В листуванні з Григорієм Галаганом Тарновський писав, що було б аморально і злочинно забирати у селян останнє. Поміщики повинні навпаки, добровільно, з милосердя, поділитися з селянами.
Участь у підготовці до відміни кріпосного права принесла Тарновському багато нагород.
Меценат української культури
Після смерті свого дядька Григорія Степановича Тарновського в 1853 році, Василь Васильович став єдиним власником родинного гнізда – маєтку в Качанівці. Слава Василя Тарновського як мецената значно зросла.
Він засновував школи для навчання селян грамоті, проводив в Качанівці літературні і мистецькі вечори, виділяв гроші Пантелеймону Кулішу для видання творів «Чорна Рада» і «Записок про Південну Русь». Гоголь описував Тарновського як чуйну, скромну і безкорисливу людину.
Помер Василь Васильович Тарновський 16 грудня 1866 року на роботі, під час дебатів в міській думі. Його поховали в рідному качанівському маєтку.
Кажуть, що під час похорон священика запитали, чому перед гробом мецената ніхто не несе орденів і інших нагород. Священник вказав рукою на бідняків, сиріт, вдів та дрібних чиновників, які брали участь в траурній процесії і сказав – «Тут всі його нагороди, а до інших він ніколи не прагнув».
