Для більшості багатих людей найголовніше в житті – це гроші. Якомога більше грошей. Проте з цього правила є поодинокі випадки. Наприклад, для Василя Тарновського-молодшого найголовніше в житті були дві речі: меценатство і збирання українських старожитностей. Тож давайте поговоримо на сайті ichernihivets про цього добродія докладніше.
Родовід Василя Тарновського-молодшого
Рід Тарновських починається з козацької старшини Лівобережжя. Їх пращури – знані козаки під прізвищем Ляшко. Батьком Василя Тарновського-молодшого був Василь Тарновський-старший, обидва вони належали до чернігівської гілки роду.
Старший Тарновський був не тільки поміщиком, а й громадським діячем, збирав міфи і легенди Чернігівщини, часто спілкувався з такими стовпами української літератури, як Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш.
Матір молодшого Тарновського – Людмила Володимирівна Юзефович. В сім’ї Тарновських народилося троє дітей – два сини і дочка. Василь Васильович був у батьків первенцем.
Відомо, що він народився 1 квітня. Рік народження точно не відомий: згідно одних даних, це 1838 рік, згідно інших – 1837. Місце народження – родинний маєток в Качанівці. Це село знаходиться в Ічнянському районі Чернігівської області. Втім, є й альтернативна інформація, згідно з якою молодший Василь Тарновський з’явився на світ в селі Антонівка Варвинського району.
Роки навчання
Навчання маленького Василя розпочалося в Москві, в пансіонаті, яким керував виходець з Ельзасу пастор Еннес. Далі юнак навчався в київському університеті імені Святого Володимира на історико-філологічному факультеті. Саме тоді у юнака сформувався інтерес до колекціонування «історичних цікавинок».
На своє хоббі Василь витрачав більшу частину родинних статків. Предмети давнини скуповував у колекціонерів і антикварів. Досить часто сам особисто їздив по маєтках у пошуках цікавих для нього речей.
Спочатку Тарновський збирав все, що пов’язане з історією України. Але потім зрозумів, що взявся за надто великий, непідйомний пласт, як для однієї людини. Навіть для дуже багатої. Трохи пізніше на гроші мецената здійснили археологічні розкопки в Черкаській і Запорізькій областях і в Новоросійському краї.
Всі знайдені речі Тарновський класифікував на три частини:
- доісторичні речі;
- предмети княжої доби;
- речі козацького періоду української історії.
Багато років Тарновський був фактичним предводителем дворян Ніжинського і Борзнянського повіту. Василь Тарновський спонсорував видатних митців і науковців, відкриття бібліотек і лікарень, на гроші мецената зробили пам’ятники Гоголю та Котляревському.
Відкриття давньоруського міста Родень
У 1891 році Микола Біляшівський, взявши у мецената гроші, зробив важливе історичне відкриття – розкопав залишки давнього міста Родень (знаходиться біля Канева). Саме тут, в період з 978 по 980 рік загинув смертю хоробрих правитель Києва Ярополк Святославич.
У 1239-1240 роках місто Родень було зрівняно з землею татаро-монголами. Після цього не відновлювалося.
Тарновський упорядкував могили Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка. В 1882 році на місці поховання «Кобзаря» з’явився чавунний хрест зі словами: «Любіть Україну, як серце любіть…». У 1923 році більшовики замінили цей хрест на монумент.
Музей старожитностей
Найбільшою справою життя мецената стало створення музею в Качанівці. В цьому музеї є сотні речей, які відносяться до різних періодів життя нашої держави. Зокрема, є булави і шаблі гетьманів, хоругви і прапори Запорозького Війська. Також в музеї було 758 пам’яток, пов’язаних з життям Тараса Шевченка. З часом всі ці експонати передали до київського музею митця.
В кінці життя Василь Тарновський важко хворів. А грошей, як ви вже здогадалися не було. Тому нічого не залишалося як продати родове гніздечко і переїхати до Києва. Більшість зібраного Тарновським стала основою для Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського.
Меценат Василь Тарновський відійшов у засвіти 25 червня 1899 року.
