22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська, або як її називали у радянській і називають у російській історіографії, Велика вітчизняна війна. Для України ця війна стала не тільки великим горем, а й шансом відновити незалежність і історичну справедливість.
Очолила цю боротьбу Організація українських націоналістів. Вона складалася з двох частин, ОУН (М) – Мельниківці і ОУН (Б) – Бандерівці. На початковому етапі, повідомляє ichernihivets, обидва проводи націоналістів своїм основним союзником вбачали Німеччину. І це цілком зрозуміло: в народі була жива пам’ять про колективізацію, розкулачку і голодомор. Проблема була в тому, що в плани німців не входило створення національної української держави.
Початок роботи ОУН в Чернігові
Починаючи з 22 червня 1941 року декілька сотень українських націоналістів направилися вглиб України синхронно з переміщенням лінії фронту. Ці «передові загони» мали розбудувати організацію ОУН на місцях, стати кістяком для адміністрацій і влитися в поліцію. Але основне їх завдання лежало в царині освіти, культури, розповсюдженні серед населення листівок з проукраїнським вмістом.
У вересні 1941 року в Чернігові з’явився так званий Буковинський Курінь ОУН. Його очолив Яков Осташек на псевдо «Грім» з села Міліїв Вінницької області. Доля цього чоловіка була дуже трагічною – гітлерівці розстріляли його вже в квітні 1942 року.
Група Осташека почала свою підпільну діяльність. Навесні 1942 року в місті Козелець Чернігівського району були відкриті курси вивчення української мови. Їх відвідував 31 слухач. Згодом, коли німці почали переслідувати членів ОУН, один з курсантів здав організаторів курсів гітлерівцям. З цього приводу доцільно згадати слова Симона Петлюри: «Гірше московських вошей можуть бути тільки українські гниди».
«Буковинський курінь» також діяв в Остерському і Ічнянському районі. Члени «куреню» організували культурне товариство «Просвіта» і спортивне – «Січ».
Діяльність ОУН в Ніжині
Місцеві жителі охоче підтримували приїжджих. Наприклад, у Ніжині керівні посади мали двоє чоловіків, Чичковський і Поляченко. На жаль, інформації про цих двох є дуже мало. Відомо, що вони вчилися в Ніжинському педінституті і вивчали там українську мову та літературу. Однокурсники відгукувалися про них дуже добре. Обидва були веселими і розумними, патріотично налаштованими. Оточуючі казали про Поляченка і Чичковського, що вони ні за яких обставин не продалися б німцям. Близьких родичів Поляченка совєти розстріляли в 1937 році. Так що і з «червоними комісарами» він би ні в якому разі не співпрацював би.
На національну ідею в Ніжині працював ще один випускник-філолог – Леонід Пахоменко на псевдо «Полтава». До війни він працював у Ромнах, в газеті «Відродження».
Іван Нагірний і Архип Кмета
В період з листопада 1941 по січень 1942 року Ніжинським та Прилуцьким підпіллям порядкував Іван Нагірний. Одного разу цього бійця за незалежність затримала поліція. І хтозна – може, на наступний ранок його розстріляли б. Але якимось дивом Івану вдалося домовитися з одним з поліцаїв, і його відпустили.
Навесні 1942 року в місті був створений новий відділ Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери. Його найактивнішими членами стали прислані з Києва Савченко і Остапенко.
У квітні – травні 1942 року в Ічнянському районі діяла підпільна організація з трьох осіб. Двома з трьох учасників організації стали дядько і племінник Архип і Володимир Кмета. Про Архипа відомо, що він в 1923 році залишив Ічню разом з отаманом Ангелом. А тепер вирішив повернутися з фальшивим паспортом на ім’я Романа Геращенка.
В травні 1942 року німці почали справжні репресії. Спочатку вони розправились з чернігівським проводом ОУН (М), а вже потім почали «зачищати» всю Чернігівщину. В Ніжині стратили Михайла і Віктора Поляченків, а також вчителя Пархитька, який керував місцевою «Просвітою». У серпні 1942 року поставлена «крапка» в існуванні ніжинського проводу ОУН (Б).
Німці спочатку арештували, а потім стратили Архипа Кмету. ОУН (Б) продовжила свою роботу, але вже підпільно. Коли радянські війська звільнили Чернігівщину від гітлерівців, ОУН почалася боротися проти «совєтів».
В 1949 році загони НКВД розгромили молодіжну організацію ОУН, яка розташовувалася в селі Конашівці Борзнянського району. Наступного року 12 заарештованих осіб були засуджені на 8-25 років ув’язнення. Всі жертви режиму були молодими хлопцями віком від 18 до 20 років.
