В даній статті ми торкнемося досить делікатного питання, яке пов’язане з життям Чернігова в минулому. Я довгий час думав, чи варто піднімати цю тему. Читачі запросто можуть дорікнути мені в аморальності. З іншого боку можуть сказати, що я навмисно підігріваю інтерес до цієї теми. І таких причин, щоб не писати цю статтю, можна було б привести ще безліч.
Але трохи подумавши, я вирішив: а чому б і ні? Врешті-решт публічні будинки – це теж історія Чернігова і, щоб не казали пуритансько налаштовані читачі – сьогодення. Той, хто намагається заховати голову в пісок і зробити вигляд, що такого явища як проституція не існує – просто дурень.
Жінки і дівчата «легкої поведінки» були завжди, у будь-якому суспільстві – в Давньому Римі, середньовічних країнах, комуністичному Китаї і царській Росії. Дивуватися цьому не слід, адже якщо є попит, то неодмінно буде і пропозиція. Отже, давайте дізнаємося про «злачні місця» Чернігова – публічні будинки. Розкриваємо тему в нашому матеріалі на сайті ichernihivets.com.
Проституція в Чернігові у другій половині XIX століття
Отже, проституція – це явище, яке притаманне будь-якому суспільству. Скільки було публічних будинків в Чернігові в XIX столітті? Чи є відомості стосовно чисельності жриць кохання? На ці питання намагався відповісти Володимир Руденок, завідуючий відділом печер історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».
У другій половині XIX століття Чернігів був містом, що інтенсивно розвивалося. В 1836 році в Чернігові проживало 5885 жителів, а всього через 60 років їх кількість зросла до 27 тисяч, тобто у 4,5 рази!
Чернігів в цей час був центром губернії. В місті збільшується чисельність учбових закладів, ресторанів, готелів, регіональна влада будує театр і т. д. Але ріст і зростання має свою оборотную сторону.
В 1844 році російський цар вирішує легалізувати проституцію. Зроблено це було на всій території імперії, і, зокрема, в Чернігові. Чому імператор на це пішов? Навряд чи він був палким прихильником працівниць «сексуального фронту»!
Просто більш ранні репресивні заходи не призвели до результату. Проституція залишалася динамічною галуззю сфери послуг. Потрібні були прийоми і засоби, як в Європі. Проституція мала б бути регламентованою сферою діяльності, яка жорстко контролюється державою і приносить дохід в казну. Правила, які були введені для повій за Миколи Першого, продовжували діяти з невеличкими змінами аж до Жовтневого перевороту 1917 року.
За деякими даними, в 1865 році в Чернігові було 18 працівниць «сексуального фронту». Це тільки ті, які були працевлаштовані офіційно. Скільки тоді було «підпільних» жриць кохання, не знає ніхто. Цілком можливо, що цю цифру 18 можна сміливо помножити на 10.
Всі дівчата проходили регулярну медичну перевірку, так що їх клієнти могли не перейматися захворюваннями, які передаються статевим шляхом.
Скільки на той час було публічних будинків, напевне не знає ніхто. Подібна інформація з’явилася в 1872 році – в Чернігові працювали два будинки розпусти. Місцезнаходження цих будинків розпусти відомо. Це фактично «серце» сучасного Чернігова.
Де точно знаходилися ці будинки? Цього я вам не скажу. Будинків розпусти давно вже немає, там живуть добропорядні люди. І вони ніяк не винні у тому, що завдяки долі живуть у колишньому притоні.
Дім розпусти, що зберігся до нашого часу
Один з цих будинків зберігся практично в своєму первозданному вигляді. На мою скромну думку, жити цьому будинку лишилося дуже недовго. Більшу частину життя він вже прожив. Зате яким було це життя! Як то кажуть, є що згадати, але немає про що розповісти…
В цій непоказній тепер будівлі працювали три повії. Якщо підняти в архіві матеріали міської думи, то стає зрозуміло, що цей будинок знаходився на вулиці Шосейній (зараз це проспект Миру). Цікаво, що будинок розпусти розташовувався там же, де й житло одного з «народних обранців». Цілком можливо, що цей депутат «дахував» секс-бізнес або навіть був його власником. Можна припустити, що таке підприємство приносило чималі гроші. В архіві збереглися імена і прізвища працівниць борделів та їх власників.
Повії були на обліку в місцевому органі поліції. У зоні пильної уваги були і відвідувачі борделю. Будинок розпусти існував до Жовтневого перевороту 1917 року.
Чи працював цей бордель в роки німецької окупації Чернігова в 1941-1943 роках? Цілком можливо, що так.
