29 червня 1775 року у дворянській родині у селі Митченки на Чернігівщині народився український всесвітньо відомий бджоляр Петро Іва́нович Прокопо́вич. Батько Петра був священиком з давнього роду запорозьких козаків.
Хлопець отримав гарну освіту у Києво-Могилянці та пішов служити до Переяславського кінно-єгерського полку. У 1798 році, будучи підпоручиком, пішов у відставку.
Після звільнення з армії почав допомагати меншому брату розводити бджіл. Петра так захопило бджільництво, що вже через десять років він мав 580 вуликів. Більш детально про видатного бджоляра з Чернігівщини у нашому матеріалі на сайті ichernihivets.
Винайдення розбірного рамкового вулика
Петро Іванович цікавився біологією бджіл та час від часу впроваджував в цій царині інновації. Так, на початку ХІХ сторіччя, ще у 1814 році, він винайшов перший у світі розбірний рамковий вулик. Цей винахід зробив рамку частиною самостійного бджолиного будиночка, що дозволяло бджолам комфортно зимувати. Така конструкція вулика дозволяє вільно оглядати бджолосім’ю та регулювати її розвиток. Зараз таку рамку використовують пасічники по всьому світі.
Інноваційний вулик Прокоповича дозволяв збирати мед, не знищуючи комах, адже в ті часи їх знищували за допомогою диму. За старими методами збирання меду знищенню підлягали найкращі, найпродуктивніші сім’ї бджіл. Поряд з цим по всій країні масово вирубувалися ліси і знищувалися багаті на медоносні угіддя землі. Тому бджільництво просто вимагало нових прийомів і методів. А винаходи в цій царині стали питанням часу.
Ще один видатним винаходом Петра Івановича є дерев’яна перетинка зі шпаринами для робочих бджіл. Завдяки цій перетинці мед у рамках стає чистішим.
Петро Прокопович спостерігав за поведінкою бджіл, при потребі лікував їх та займався іншими питаннями, які повинен вирішувати кожен бджоляр.
Відкриття школи пасічників
Важливі відкриття спонукали Прокоповича відкрити першу в імперії та єдину на той час у Європі школу для пасічників. Спочатку вона знаходилася на малій батьківщині Петра Івановича — в Митченках, а з 1830 року — на хуторі Пальчики, який пасічник придбав навмисно для свого бізнесу. Школа проіснувала 53 роки, за цей час випустила більше 700 професіоналів. У цій школі в 1843 році навіть побував Тарас Григорович Шевченко.
Прокопович постійно розвивав справу, у 1839 році він мав 3 тисячі сімей бджіл, а щорічний його дохід складав майже 20 тисяч карбованців. Пізніше його пасіка складалася з 10 000 бджолосімей – і це був світовий рекорд!
Прокопович став автором не тільки рамки для вулика, а й інших винаходів, які змінили світове бджільництво, збагатили його. За свої заслуги Петро Іванович став членом Московського товариства сільського господарства.
Прокопович стає настільки відомим бджолярем, що на його пасіці був сам Микола I. Цар домовився про постачання солодкого продукту до свого двору.
Прокопович попрохав імператора дозволити створити в Пальчиках друкарню. В планах пасічника був випуск своєї книги «Записки о пчелах». Свої записи Прокопович планував надрукувати сам, щоб не допустити профанації в майбутньому. Цар не дозволив побудувати друкарню, тому трактат так і не з’явився на світ.
Нагороди
За своє життя Прокопович опублікував у періодичних виданнях більше 60 статей. Багато публікацій залишаються актуальними до нашого часу. Всесвітньо відомий бджоляр був нагороджений золотими і срібними медалями та орденом Святого Володимира четвертого ступеня.
Помер Іван Петрович 22 березня 1850 року у 74 річному віці. На його могилі в селі Пальчики на Чернігівщині був встановлений пам’ятник, на якому пасічник зображений зі своїм винаходом – вуликовою рамкою.
Для вшанування відомого бджоляра до дня його 240-річчя, у 2015 році, випущена поштова марка з його зображенням та ювілейна монета номіналом 2 гривні.
