Чернігівська земля багата не тільки простими народними талантами, а й фундаментальними вченими, які рухали вітчизняну науку, зокрема статистику. В цій статті на сайті ichernihivets, поговоримо про Михайла Васильовича Птуху, українського статистика і демографа, економіста, популяризатора і заслуженого діяча науки, академіка.
Деталі біографії Михайла Птухи
Михайло Птуха з’явився на світ 7 листопада 1884 року в місті Остер. З 1910 по 1914 рік вчився в Петербурзькому університеті. Наступний рік після навчання Михайло Васильович поглиблював свої знання в Лондоні і Берліні. З 1913 року Птуха працював приват-доцентом Петербурзького університету. Для тих, хто не знає: приват-доцент – це позаштатний викладач на європейський манер. Через три роки після цього Птуха стає професором пермського відділу цього університету.
В 1918 році Михайло Васильович повернувся до України і в цьому ж році заснував інститут демографії. До 1938 року був незмінним директором цього закладу. До речі, це був єдиний інститут такого роду на теренах колишнього СРСР. В Росії подібний інститут заснували тільки в 1930 році.
Одночасно з керуванням власним інститутом був професором в Інституті народного господарства та в інших вишах. За часів УНР був начальником статистичного відділу Міністерства сповідань.
В 1930-х роках Птуха був кілька разів заарештований «совєтами». Тодішнє керівництво держави намагалося за всяку ціну приховати свої злочини, особливо Голодомор. Тому зрозуміло, що такі люди, як Михайло Васильович були в тоталітарній системі просто небажаними.
В житті Михайла Птухи настає чорна полоса: більшовики розстріляли його брата Володимира і закрили інститут. Проте Михайло Васильович без роботи не залишився: з 1940 року на протязі 10 років працював у відділі статистики Інституту економіки. З 1945 по 1950 рік Птуха був членом Президії радянської Академії наук.
Сфера наукових інтересів Михайла Птухи
Михайло Птуха був видатним теоретиком та практиком статистики. Михайло Васильович вважав себе не тільки великим прихильником теорії Адольфа Кетле про «середню людину», а й всіляко розвивав її. Птуха вивчав демографічні процеси і використовував в своїх дослідженнях методи вищої математики. Окремими питаннями, які вивчав Птуха, були шлюбність і смертність населення. Ці дослідження отримали значне визнання серед вітчизняних та закордонних колег.
У 1929 році Михайла Птуху прийняли в Міжнародний статистичний інститут.
Свою наукову діяльність Михайло Птуха суміщав з практичною роботою в статистичних органах радянської України і СРСР.
Саме Михайло Васильович розробляв демографічні гіпотези для України на другу п’ятирічку, з 1933 по 1937 рік. Був серед спеціалістів, які готували перепис населення 1959 року.
Наукова діяльність Михайла Птухи
Михайло Птуха – надзвичайно плідний автор. Його перу належать близько 80 праць зі статистики та її історії, а також з демографії. Праця Птухи «Очерки по теории статистики и моральной» присвячені загальній і демографічній статистиці.
Написав ряд праць, присвячених смертності в Росії та в Україні, обґрунтував декілька нових положень в демографії. Велике значення для науки і історії має його екстраполяція чисельності населення СРСР з 1929 по 1937, а потім і по 1960 рік. На жаль, ця праця вченого вийшла тільки французькою мовою, та й то в скороченому вигляді.
Михайло Птуха приділяв велику увагу дослідженню історії статистики. У 1945 році в СРСР була надрукована його праця «Нариси з історії статистики XVII – XVIII століття». Михайло Птуха розглянув праці творців так званої політичної арифметики, з’ясував стан демографії в Англії і статистики в Швеції, з’ясував як Дж. Граунт побудував перші таблиці смертності.
Михайло Птуха відійшов у засвіти 3 жовтня 1961 року. Місце його останнього спочинку знаходиться на Байковому кладовищі в Києві.
