Бути українським патріотом і жити на чужині – справжнє випробування. У XX столітті крізь нього пройшло багато українців, зокрема Роман Стефанович Бжеський. Через історичні перипетії він замолоду покинув Чернігівщину, а згодом Україну взагалі. Проте Десна назавжди залишилась у його серці.
Про чернігівський період життя Романа Стефановича згадують менше, порівняно із кременецьким. Зокрема тому, що тоді Роман ще тільки формувався як особистість і не мав своїх теоретичних напрацювань у сфері історії та літературознавства. Роман писав рецензії на книги Сергія Єфремова, Володимира Винниченка, Михайля Семенка і навіть на українське видання творів Едгара Аллана По. Більше на ichernihivets.com.
Дитинство Романа Бжеського
Життя Романа було складним від самого початку. Навіть рік і місце його народження оповиті серпанком таємниці. Згідно із записом метричної книги Катерининської церкви в Чернігові, Роман Стефанович Бжеський народився 23 березня 1897 року за старим стилем. Однак під час Першої світової війни він втратив документи, і його дату народження змінили. З якихось причин Роману додали три роки. Чому так сталось достеменно невідомо, адже збільшення віку не допомогло б уникнути мобілізації. Скоріш, з точністю і навпаки. Разом з тим, Романа не мобілізували, і в 1917 році він провадив активну політичну діяльність. Через це Володимир Бойко та Тамара Демченко припускають, що хлопець додав собі три роки, щоб мати більш солідний вигляд під час російської революції.
Ситуація з місцем народження Романа Бжеського ще складніша, ніж з датою. Адже, згідно з одними джерелами, Роман родом з Ніжина. Згідно з іншими, з Чернігова. То звідки ж дослідник? За словами Маргарити Андраде-Бжеської, дочки Романа, у їхньому родинному архіві є цікавий запис на цю тему. У ньому Роман Бжеський невпевнено вказує м. Шостку, Сумської області як місце свого народження. Можливо, через те, що наприкінці XIX століття там працював його батько. У будь-якому випадку сім’я Бжевських не затрималась у Шостці. Невдовзі по народженню Романа вона перебралась до Ніжина, а потім до Чернігова.
Маргарита Андраде-Бжеська, дочка Романа Бжеського
З прізвища зрозуміло, що Роман мав польські корені. І справді його батько був поляком з м. Нешава, що в центрі Польщі. Стефан Бжеський навчався у Санкт-Петербурзі, після чого по роботі прибув до Чернігівської губернії. Там він зустрів свою майбутню дружину – українку за походженням Олену Грищенко. Вона була з козацького роду, ба більше споріднена з родиною Миколи Гоголя. Коли польські родичі Стефана дізнались, що він взяв за дружину українку, вони розірвали з ним стосунки. І хоч батько був римо-католиком, згідно із законами Російської імперії, Романа охрестили по-православному.
Роман підростав у Чернігові. У ньому здобув початкову і середню освіту. У 1916 році, ще навчаючись у старших класах Чернігівської чоловічої гімназії, Роман Бжеський долучився до політичного життя Чернігова. Річ у тім, що того року Василь Елланський, більш відомий у XXI столітті як Еллан-Блакитний, запросив Романа до “Братства Самостійників”. Тобто до таємного гуртка, що боровся за незалежність та державність України. І хоч населення Чернігова тоді ще не сприймало ідеї самостійництва, як писав Роман у своїх мемуарах, він активно висловлював свою громадянську позицію.
У 1918 році Роман Бжеський вступив до лав Українських січових стрільців. Поки він боровся з більшовиками, все менше часу проводив у Чернігові. За два роки взагалі переїхав до Кременя, де продовжив свою проукраїнську діяльність. За це йому неодноразово довелось відсидіти за ґратами, проте Роман не зрадив свої цінності. Зрештою, коли почалась Друга світова війна Бжеський разом зі своєю дружиною виїхав за кордон. У наступні роки вони тимчасово проживали у Кракові, Празі, Кемптені, Ульмі і Мюнхені. Поки зрештою сім’я Бжевських не пустила корені у США.
Надія та Роман Бжеські. Фото 1930-х, Краків.
Спогади про Чернігів
Хоч Роману Бжеському довелось замолоду покинути Чернігівщину, спогади про неї займали особливе місце в його серці. Своїй доні він розповідав про Десну і чернігівське печиво. Річ у тім, що образ Десни грів душу Роману до старості. Він часто згадував про те, як плавав у ній. Напевно тому в молодості він брав такі псевдоніми як “Деснянський” чи “Задеснянський”. Тоді як чернігівське печиво мало незабутній смак. Роман не знав його рецепту, але щиро вірив, що колись дружина Надія зможе відновити його. Загалом у своїх мемуарах, виданих під назвою “Характерник”, Роман згадує Чернігів тільки в позитивному світлі як доволі велике і чистеньке губерніальне місто.
4 квітня 1982 року Роман Бжеський відійшов у засвіти. Його поховали в Детройті на православному цвинтарі. Таким чином, Роман прожив вісімдесят п’ять років насиченого життя, лише шістнадцять з яких у Чернігові. Разом з тим, Чернігів і Десна назавжди залишились в серці дослідника історії та літератури.