Український автентичний спів: Традиції багатоголосся та сучасні гурти, що його відроджують

Український автентичний спів — це безцінна частина культурної спадщини, що вабить своєю глибиною, гармонією та багатоголоссям. Від давніх обрядових пісень до сучасних інтерпретацій, він зберіг у собі дух нації та історичні пласти народних традицій. Про це далі на ichernihivets.com.

Історичні витоки та еволюція багатоголосся

Корені українського багатоголосного співу сягають дохристиянських часів, коли пісня вбирала в себе обрядовий контекст, обертуючись довкола календарно-обрядових свят, веснянок, купальських та різдвяних піснеспівів. Зі християнською добою український спів отримав розвиток у вигляді церковно-хорових перекладень та адаптацій давніх мелодій. У XVII–XVIII століттях у селах з’явилися перші формації сімейних хорів, а в XIX столітті — аматорські хорові колективи, що пригадували й відтворювали локальні пісеннопоетичні зразки.

Особливості давнього багатоголосся:

• Монотонний дрон (фоновий бас), над яким лунають галасливі, мелізматичні партії;
• Використання тривалих вокальних зв’язок для створення особливої “зобраної” гармонії;
• Канонічні форми коломийок, псальмів, молитв, що переплітались з місцевими мелодіями;
• Наявність безлічі регіональних відтінків, зумовлених особливостями мови, інтонації та побуту.

Регіональні школи багатоголосся

Український автентичний спів має яскраві регіональні особливості, що зумовлені різноманітністю діалектів, традицій та культурних впливів:

• Поділля: мелодійне багатоголосся з м’якими інтонаціями, характерне використання ліричного тремтіння у верхніх голосах;
• Гуцульщина: високий регістр, ліричні голоси зі швидкими мелізмами, присмак барвистих мольфарських мотивів;
• Закарпаття: інфляційні мікротональні зсуви, гострий діапазон голосів, притаманна музика бойків і лемків;
• Буковина: особливий “гуцульський колорит” з елементами молдавської, румунської та польської впливовості;
• Полісся: сільські пісні з повільним темпом, низьким дро́ном, тихими багатоголосими переливами;
• Донбас (Слобожанщина): інтенсивність гучного звучання, чітке окреслення рельєфу мелодії, характерні заломлення інтонації.

Нижче наведено огляд основних регіонів і їхніх характерних рис у формі таблиці:

Техніки виконання та вокальні особливості

Український багатоголосий спів відзначається низкою характерних технік, які були сформовані століттями:

• Дрон: один із голосів тривалий час утримує одну ноту (наприклад, бас чи тенор), створюючи тональний фундамент для мелізматики супровідних партій.
• Мелізма: швидкі вокальні прикраси (групаці), які надають пісні виразності та образності.
• Розтягнення голосу: довгі вокальні зв’язки, які лунають під час виконання приспівів.
• Рухомий бас: «булькаючий» бас, що міняє ноти під час тривалого звучання інших голосів.
• Різновисотні акценти: зміна регістрів від низьких до високих у межах однієї мелодії, створюючи ефект «пульсації».
• Ансамблеве дихання: різне дихання хористів під час виконання складних партій, що сприяє синхронізації звучання.

Ці техніки нерідко комбінуються з інструментальним супроводом (ліра, цимбали, скрипка, трембіта, бандура), що додатково збагачує звучання. Вокальні вправи на основі народних інтонацій часто використовувалися як методика навчання майбутніх хористів ще в давніх родинних тріо та квартетах.

Інструментальний супровід у народному контексті

Інструментальний супровід в автентичному звучанні виконує роль не лише акомпанементу, а й частини самої композиції. До найпоширеніших інструментів належать:

• Бандура та кобза — струнні інструменти, що ідеально підкреслюють мотив пісні, додають шарму завдяки глибокому басу та верхнім баскам.
• Ліра (сюзерен, колісна лира) — підтримує «дроном» основну мелодію, над якою лунають голоси.
• Цимбали — поширений у Центральній Україні інструмент, сприяє створенню святкового настрою у танцювальних піснях.
• Сопілка, свиріль — духові інструменти, що супроводжують пісні релігійного або веснянок.
• Трембіта, ліра-кобза — використовувалися для далекого поклику, обрядових мелодій у Карпатах і Поділлі.

У народних колективах XX століття інструменти часто додавалися до хору, формуючи сучасний звучний ансамбль. Водночас у чистому автентичному середовищі інструментальний супровід міг бути відсутнім, а багатоголосся постало самостійною цінністю.

Збереження автентичного синтезу у ХХ столітті

У радянські часи багато народних колективів було реорганізовано у професійні хори та капели, що виконували адаптовані народні пісні, іноді модернізовані для масового споживання. Проте паралельно існували аматорські та родинні хори, які дбали про збереження автентики:

• Хор імені Ревуцького та Хор імені Верьовки (м. Київ) — зібрали найкращу творчість українців задля популяризації національної пісні.
• Сімейні хори в селах: Патріархальні родини, які передавали пісенні скарби з покоління в покоління.
• Аматорські капели у сільської молоді, які зберігали автентичні мелодії та виконували їх на місцевих святкуваннях.

Так склалася унікальна ситуація, коли в професійному середовищі народні мотиви набували епічного звучання, а в сільському — автентика густо пронизувала щоденне життя. Саме цей сплав дав поштовх до сучасного відродження автентичного багатоголосся.

Сучасне відродження: фестивалі, рок-гурти та експерименти

У XXI столітті молодь знайшла нові способи популяризації українського автентичного співу. З’явилися:

• Етнофестивалі (наприклад, «Країна Мрій», музичні фестивалі), де виступають як фольклорні колективи, так і сучасні інтерпретатори народних мотивів.
• Етнопростори та культурні осередки («Мистецький простір “Ттанка”», «Гончаренко центр») — місця, де молоді музиканти вивчають давні техніки під керівництвом фольклористів.
• Етно-рок та ф’южн-проєкти (наприклад, гурти «ДахаБраха», «Go_A», «Onuka»), що поєднують традиційні мотиви з електронікою та сучасними аранжуваннями.
• Соціальні мережі та YouTube: канали, присвячені вивченню багатоголосих технік, завантажені архівними записами самобутніх сільських хорів.

Огляд сучасних гуртів та виконавців

У час, коли автентичний спів стає модним трендом, постало багато гуртів, що поєднують давнє багатоголосся з новими стилями. Нижче наведено приклади найвідоміших:

• ДахаБраха — київський гурт, відомий експериментами над традиційними піснями, нагнітанням ритму та використанням етнічних інструментів. Вони активно гастролюють міжнародними сценами та представляють Україну на Eurovision.
• Go_A — інший проект, який об’єднав електроніку з автентичними карпатськими мотивами. У 2021 році Go_A представляв Україну на Eurovision, де їхній виступ викликав фурор.
• Основа — гурт зі Сходу України, що спеціалізується на відтворенні донбаського багатоголосся, інтегруючи сучасні інструменти (гітара, бас, барабани).
• Древо — полісський колектив, який використовує старовинні мелодії та аранжування, але додає сучасний контекст: барабанні партії та перкусію.
• Пенсія — інтересні експерименти з поєднанням автентики Полісся та електронної музики, що часто використовуються у саундтреках до документальних фільмів.
• Бурдон — західноукраїнський гурт, де основою більше слугує карпатський дрон-багатоголосий спів, змішаний зі скрипкою та цимбалами.
• Край — об’єднали село та місто: звучання варіюється від гучного року до соковитого багатоголосся.
• Голос Карпат — локальний проєкт, мета якого — відродження давніх гуцульських пісень у первісній формі.

Роль музичних фестивалів у промоції багатоголосся

Нижче наведено перелік найпопулярніших фестивалів, де український автентичний спів має своє гідне місце:

• Країна Мрій (Київ) — міжнародний етнофестиваль із масштабними сценами, де звучить автентика у поєднанні з сучасними жанрами.
• Фольк Фест «Шешори» (Івано-Франківщина) — один із найстаріших фестивалів Карпатського макрорегіону, де гурти з усієї України демонструють багатоголосся.
• «Берегиня» (Чернігівщина) — локальний фестиваль, присвячений українським жіночим колективам, де центральну роль відіграють обрядові та весільні пісні.
• «Голос Краю» (Закарпаття) — фестиваль народної пісні, що збирає країнні колективи зі Скіфії до Слобожанщини.
• «Подільська Весна» (Хмельниччина) — символ весняного відродження пісенного багатоголосся Поділля.

Народні свята та обрядова пісенність

Автентичний спів нерозривно пов’язаний із календарно-обрядовими святами. Наприклад:

• Різдво Христове: колядки, щедрівки на Слобожанщині та Поліссі — приклад найдавніших багатоголосих композицій.
• Великдень: «ривкунки» та «релекторки» в Карпатах, обрядові дещо релігійні композиції з характерними багатоголосими приспівами.
• Трійця / Зелені Свята: особливі веснянки з закликом родючості, виконані багатьма голосами над розмаїттям полісського дрона.
• Івана Купала: купальські пісні з гучними хороводами, що супроводжуються багатоголосими «закличками». Більше про ці традиції читайте у статті про українські народні свята.
• Весілля: весільні обрядові пісні, що супроводжували молодих із села до церкви, включаючи частування та хороводні мелодії.

На кожному з цих свят звучить автентичне багатоголосся, що передає атмосферу спільноти та єдності українців з природою.

Сучасні формати викладання та дослідження

Для тих, хто прагне опанувати автентичний спів, існують різні можливості:

• Курси та майстер-класи у фольклорних студіях (Наприклад, «Джерело» у Львові, «Лад» у Києві) під керівництвом досвідчених фольклористів.
• Онлайн-ресурси: YouTube-канали «Автентика UA», «Народні голоси України», де можна знайти архівні записи сільських хорів та навчальні відеоуроки.
• Відвідування етнопроєктів («ЕтноМісто», «Слобожанський край»), де можна взяти участь у спільних хорових імпровізаціях.
• Університетські програми (КНУКіМ, Львівська консерваторія), де викладають історію та теорію народного співу як окрему дисципліну.

Також важливим є вивчення записів етнографів (зокрема, Лева Українки, Миколи Лисенка, Бориса Григоровича), які фіксували особливості багатоголосся під час експедицій.

Як почати власний шлях в автентичному співі

Якщо ви вирішили долучитися до світу автентичного багатоголосся, можна діяти за таким планом:

• Послухати записи автентичних хорів (архівні альбоми 1960–1980-х років) у бібліотеках або в мережі.
• Відвідати місцеву фольклорну студію або ансамбль, щоб навчитися техніки вокалу та дихання.
• Почати з регіональної програми (якщо ви з Гуцульщини, — вивчити гуцульські пісні; якщо з Поділля, — подільські веснянки та коломийки).
• Набирати репертуар з онлайн-ресурсів: YouTube, SoundCloud, де є аудіозаписи автентичних хорів.
• Брати участь у репетиціях аматорських хорів чи родинних колективах, щоб одразу зануритись у колективне виконання.

Головне — не боятись помилок та поступово будувати власний вокальний досвід, прислухаючись до автентичних носіїв традиції.

Вплив автентичного багатоголосся на сучасну поп- та електронну музику

Сьогодні багато сучасних виконавців використовують автентичне багатоголосся як стильовий елемент. До прикладів можна віднести:

• Колаборації із електронікою: гурти «Go_A», «Onuka» активно поєднують давні мелодії з сучасними синтезаторами та семплами.
• Поп-аранжування: артисти «DZIDZIO» та «ТНМК» запозичують багатоголосі фрази як приспіви або бек-вокал.
• Кіно та реклама: саундтреки до фільмів («Тіні забутих предків», «Мавка. Лісова пісня») містять багатоголосі хорові партії.
• Етно-денс ремікси: діджеї створюють ремікси на народні пісні з багатоголоссям, додаючи танцювальні ритми.

Таке поєднання дає можливість автентичному багатоголосому співу виходити за межі локального контексту та знаходити слухача у світі електронної та популярної музики.

Підсумки та перспективи розвитку

Український автентичний спів — це не лише музика, а й спосіб самовираження, історична пам’ять та духовна опора. Сьогодні він зазнав нової хвилі популярності завдяки:

• Широкому розповсюдженню в інтернеті;
• Етнофестивалям та культурним осередкам;
• Сучасним гуртам, які бережуть традиції та сміливо вводять інновації;
• Підтримці державних та громадських ініціатив, що фінансують фольклорні експедиції та дослідження;
• Зацікавленню молодого покоління, яке активно вивчає та популяризує автентику у хобі та професійному просторі.

Відродження автентичного багатоголосого співу відкриває нові горизонти: як у вітчизняній культурі, так і на міжнародній сцені. Головне — берегти автентику, досліджувати регіональні джерела та ділитися результатами з усіма, кому близький духовний світ української пісні.

Нехай український автентичний спів лунає у ваших серцях і надихає на нові звершення. Відчуйте багатоголосий потенціал нашої культури та поділіться ним з усім світом!