Українська культура багата на яскраві та самобутні традиції, які передаються з покоління в покоління. Народні свята – це не просто дати в календарі, це жива нитка, що поєднує минуле, сьогодення та майбутнє, дзеркало душі народу, його вірувань, прагнень та історії. Багато з цих свят сягають корінням сивої давнини, поєднуючи язичницькі ритуали та християнські вірування у неповторному колориті. Незважаючи на плин часу та виклики історії, чимало обрядів та звичаїв збереглися й донині, наповнюючи наше життя особливим змістом та єднаючи українців по всьому світу. Про те, як святкували наші предки і які традиції актуальні сьогодні, читайте далі на ichernihivets.com.
Календар українських народних свят тісно пов’язаний із циклами природи, землеробськими роботами та ключовими подіями християнського літочислення. Кожна пора року має свої унікальні свята, сповнені глибокого символізму, магічних ритуалів та щирої радості. Розглянемо найважливіші з них.
Зимовий цикл свят: Час очікування дива та єднання родини
Зима в Україні – це не лише період холодів та спокою природи, а й час найулюбленіших та найбагатших на традиції свят. Цей цикл розпочинається ще наприкінці осені та триває до кінця лютого, несучи з собою атмосферу казки, надії та родинного тепла.
Святий Миколай (19 грудня / 6 грудня за новим стилем)
Це свято, на яке з нетерпінням чекають усі діти. В ніч на 19 грудня (або 6 грудня за григоріанським календарем, якого дотримується ПЦУ та УГКЦ) Святий Миколай Чудотворець, за повір’ям, приходить до осель і залишає чемним діткам подарунки під подушкою або у чобітках. Неслухняні ж могли знайти різочку – як нагадування про необхідність гарної поведінки. Ця традиція виховує у дітях віру в добро, щедрість та справедливість. Окрім дитячих радощів, Святий Миколай вважається покровителем мандрівників, моряків, студентів та несправедливо засуджених.
Різдво Христове (7 січня / 25 грудня за новим стилем)
Одне з найбільших християнських свят, яке в Україні відзначають з особливим розмахом та душевністю. Підготовка до Різдва починається заздалегідь з Пилипівського посту.
Напередодні Різдва, у Святвечір (Святий Вечір, Багата кутя), родина збирається за спільним столом, на якому, за традицією, має бути 12 пісних страв – на честь дванадцяти апостолів. Головною стравою є кутя – варена пшениця (або ячмінь, рис) з медом, маком, горіхами та родзинками. Вона символізує достаток, єднання роду та вічне життя. Вечерю починають лише з появою першої зірки на небі, яка, за біблійною легендою, сповістила пастухам про народження Христа. Важливою традицією Святвечора є залишення місця за столом та їжі для душ померлих предків.
На саме Різдво оселі наповнюються гучними та веселими колядками. Групи колядників, часто вбрані у традиційні костюми з великою зіркою, ходять від хати до хати, співаючи величальних пісень про народження Христа та бажаючи господарям здоров’я, щастя і достатку. За це їх щедро обдаровують смаколиками та грішми. Невід’ємним атрибутом Різдва є також вертеп – пересувний ляльковий театр (або живе дійство), що показує сцени народження Ісуса.
Старий Новий Рік (Маланки та Василя, 13-14 січня / 31 грудня – 1 січня за новим стилем)
Це унікальне свято виникло через розбіжність між юліанським та григоріанським календарями. Вечір напередодні (13 січня) називається Щедрим Вечором або Маланкою. На відміну від пісного Святвечора, стіл накривають багатий, з м’ясними стравами. Цього вечора діти та молодь ходять по домівках, співаючи щедрівки – пісні з побажаннями багатства та щедрого врожаю. Характерним є обряд “водіння Маланки” – театралізоване дійство з перевдяганнями, жартами та танцями, де головними персонажами є Маланка (часто перевдягнений хлопець), Василь, коза, ведмідь та інші.
Наступного дня, 14 січня, на свято Святого Василя, зранку хлопчики ходять “посівати”. Вони розсипають по хатах зерно (жито, пшеницю), промовляючи спеціальні віршики-посівалки з побажаннями щастя, здоров’я та гарного врожаю у новому році. Вважалося, що першим до хати на Новий рік має зайти чоловік – це принесе удачу.
Водохреще (Йордан, 19 січня / 6 січня за новим стилем)
Завершує цикл різдвяно-новорічних свят Водохреще – свято на згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Головний обряд – велике освячення води. Священники освячують воду в церквах, а також на річках, озерах чи джерелах, вирубуючи для цього в кризі ополонку у формі хреста (“йордань”). Вважається, що освячена вода набуває цілющих властивостей, її зберігають удома протягом року, п’ють при недугах, окроплюють житло для захисту від зла. Сміливці також занурюються в крижану ополонку, вірячи, що це додасть здоров’я та очистить від гріхів.
Весняний цикл: Пробудження природи та перемога життя
Весна – час оновлення, відродження природи та надій. Весняні свята сповнені радістю, енергією та обрядами, спрямованими на закликання тепла, родючості та добробуту.
Масляна (Колодій, Сиропустний тиждень)
Це веселе свято проводів зими та зустрічі весни, яке відзначають протягом тижня перед Великим постом. Кожен день тижня має свою назву та обряди, але головними символами є млинці (або вареники з сиром) – круглі, жовті, гарячі, як сонце, та опудало зими, яке спалюють наприкінці святкувань. Масляна супроводжується масовими гуляннями, ярмарками, катанням на санях, іграми та забавами. Це час примирення та прощення перед початком суворого посту.
Великдень (Пасха, Воскресіння Христове)
Найбільше та найрадісніше християнське свято, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Йому передує Страсний тиждень – час найсуворішого посту та підготовки. У Чистий четвер прийнято прибирати оселю, пекти паски – обрядовий хліб, та фарбувати або розписувати писанки та крашанки (яйця).
Писанка – це справжній витвір мистецтва, мініатюрний всесвіт, де кожен символ має своє значення (сонце, зірки, безкінечник, рослинні та тваринні мотиви). Крашанки – це яйця, пофарбовані в один колір (традиційно – червоний, як символ крові Христа та життя). У Великодню ніч відбувається урочисте богослужіння, після якого освячують паски, яйця та іншу святкову їжу. Люди вітають одне одного словами “Христос Воскрес!” – “Воістину Воскрес!”. Великодній сніданок починається саме з освяченого яйця та паски.
Після Великодня починаються Світлий тиждень та великодні гуляння. Молодь збирається на луках чи біля церкви, водить гаївки (веснянки) – обрядові пісні-хороводи, що супроводжуються іграми та танцями, закликаючи весну та добрий врожай.
Зелені свята (Трійця, П’ятидесятниця)
Відзначається на 50-й день після Великодня. Це свято поєднує християнське вшанування зішестя Святого Духа на апостолів та давні язичницькі культи рослинності. У цей час природа досягає свого розквіту. Люди прикрашають свої оселі та подвір’я зеленню – гілками клену, липи, берези, лепехою (татарським зіллям), квітами. Вважається, що це захищає від злих духів та приносить удачу. Дівчата плетуть вінки, ворожать на судженого. Зелені свята символізують буяння життя та єднання людини з природою.
Літній цикл: Розквіт природи, праця та магія
Літо – пора найдовших днів, найтепліших ночей, польових робіт та містичних свят, пов’язаних із силами природи та сонця.
Івана Купала (7 липня / 24 червня за новим стилем)
Одне з найколоритніших та наймістичніших свят літнього сонцестояння, що зберегло чимало дохристиянських рис. Головні атрибути Купала – вогонь та вода, які в цю ніч набувають особливої очисної та цілющої сили. Молодь збирається біля річок та озер, розпалює великі вогнища, через які стрибають парами (вважалося, що якщо руки не розімкнуться – пара буде разом) або поодинці – для очищення від хвороб та злих чар.
Дівчата плетуть вінки з польових квітів та трав, ворожать на них, пускаючи на воду: куди попливе вінок – звідти чекати нареченого, якщо потоне – дівчина не вийде заміж цього року. Купальська ніч вважається магічною: за повір’ям, саме цієї ночі раз на рік цвіте цвіт папороті, який дарує тому, хто його знайде, надзвичайні здібності – розуміння мови тварин, бачення скарбів під землею. Також збирають цілющі трави, які в цю ніч мають найбільшу силу.
Спаса (Яблучний, Медовий, Горіховий)
Серпень в Україні – час збору врожаю та святкування трьох Спасів:
- Маковія (Медовий Спас) – 14 серпня (1 серпня за н.с.): Освячують воду, мед нового збору, мак, квіти та трави (“маковійчики”). З цього дня дозволялося їсти мед.
- Великий (Яблучний Спас) – 19 серпня (6 серпня за н.с.): Свято Преображення Господнього. Освячують перші плоди нового врожаю – яблука, груші, сливи, виноград. До цього дня намагалися не їсти яблук. Вважалося, що освячені фрукти мають цілющу силу.
- Горіховий (Хлібний Спас) – 29 серпня (16 серпня за н.с.): Освячують горіхи нового врожаю та хліб, випечений з борошна свіжого помолу. Цей день символізує завершення жнив.
Святкування Спасів – це подяка природі та Богу за щедрі дари, можливість насолодитися плодами своєї праці. Відображення цих та інших народних традицій можна побачити не лише в етнографічних музеях, а й у мистецтві; цікаво спостерігати, як змінювалась історія кіно та відображення свят у ньому, фіксуючи народні звичаї для наступних поколінь.
Осінній цикл: Врожай, подяка та підготовка до зими
Осінь – пора підбиття підсумків землеробського року, збору останнього врожаю та підготовки до зимового спокою.
Свято Врожаю (Обжинки, Дожинки)
Це давнє свято завершення жнив, яке не має чіткої фіксованої дати і відзначається після збору зернових. Воно супроводжується вшануванням останнього снопа (“дідуха” або “бороди”), плетінням вінків з колосків, урочистими процесіями, піснями та частуванням. Обжинки – це свято подяки землі за щедрість, вшанування праці хліборобів та забезпечення добробуту на наступний рік.
Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня / 1 жовтня за новим стилем)
Велике християнське свято, яке в народній традиції знаменувало завершення всіх польових робіт та перехід до зими (“Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”). З цього дня починався сезон весіль. Покрова вважалася покровителькою жінок, дівчата молилися про щасливе заміжжя. Це свято також має глибоке коріння в історії українського козацтва, яке вважало Богородицю своєю заступницею. Саме тому 14 жовтня (а з 2023 року – 1 жовтня) відзначається і День захисників та захисниць України.
Невід’ємною частиною багатьох святкувань, особливо осінніх весіль та зимових колядок, є традиційний український одяг, зокрема вишиванка. Цікаво простежити, як змінювалася мода протягом століть, але народний стрій залишається важливим елементом культурної ідентичності та святкової атрибутики.
Значення народних свят сьогодні
У сучасному світі, де глобалізація та технології стирають кордони, збереження народних традицій набуває особливого значення. Українські народні свята – це не просто архаїчні ритуали, це:
- Зв’язок поколінь: Передаючи звичаї дітям та онукам, ми зберігаємо пам’ять роду та історію народу.
- Культурна ідентичність: Традиції допомагають усвідомити свою приналежність до української нації, відчути єдність з мільйонами українців.
- Духовне збагачення: Обряди та символи свят несуть глибокий філософський та духовний зміст, нагадуючи про вічні цінності – родину, природу, віру, добро.
- Емоційна розрядка та радість: Святкування дарують позитивні емоції, можливість відпочити від буденності, зібратися разом з близькими.
- Туристичний потенціал: Автентичні святкування приваблюють туристів, сприяючи розвитку місцевих громад та популяризації української культури у світі.
Відродження та збереження народних свят – це важливе завдання для кожного українця. Це інвестиція в наше майбутнє, у збереження унікального культурного коду нації. Коли ми співаємо колядки, печемо паски, плетемо вінки на Купала чи збираємося родиною на Святвечір, ми не просто дотримуємося давніх звичаїв – ми творимо живу історію нашого народу.
Українські народні свята – це скарбниця мудрості, краси та духовності. Знати, шанувати та продовжувати традиції предків – означає бути свідомою частиною великої української родини, яка має глибоке коріння та квітуче майбутнє.