У 2020 році української вітальній листівці виповнилося 125 років. І нехай традиція дарувати друзям та родичам у свята таке доповнення до подарунка залишилося у минулому, ми ще пам’ятаємо часи, коли приходили поштою паперові чотирикутники з малюнками та дарували радість.
Втім, листівка не зовсім померла, а скоріше перейшла в інший формат. Сьогодні такі поздоровлення відправляють за допомогою гаджетів в кілька торкань, а доставлення займає секунду, розповідає сайт ichernihivets.
І складно повірити, що якихось 30-40 років тому це була важлива подія у житті любої сім’ї. Листівки підписували, несли до поштової скриньки, вони могли йти до адресатів тижні та місяці. Можливо, тому довгоочікувані послання й не викидали довгі роки, зберігаючи в заповітному місці як щось дуже цінне.
Поговоримо про те, коли листівки з’явилися на Чернігівщині та як 100 років тому наші предки вітали один одного.
І тут китайці перші
Вважається, що перші письмові привітання з’явилися в Китаї близько тисячі років тому, коли гості, що не застали господарів будинку, залишали подарунки на порозі разом з картками, на яких писали, хто приходив.
Офіційний же день народження вітальної листівки — 1794 рік, а місце народження — Великобританія. Саме тоді якийсь Добсон зобразив на аркуші паперу сім’ю біля ялинки на тлі зимового пейзажу та відправив листа поштою.
А як же Україна?
Перші листівки в Україні з’явилися приблизно через 100 років після дебюту в Британії, в 1895 році. Це сталося завдяки “антимонопольному” розпорядженню від 1894 р., що обмежило виняткові права на виробництво листівок поштового департаменту Російської імперії.
І менше ніж через рік київський видавець Степан Кульженко надрукував першу партію поштових листівок з видами рідного міста. Пізніше ця серія була доповнена пейзажами та пам’ятними місцями інших міст України. Підписувалися такі зображення стандартно: “Привіт з … Києва” (Одеси, Харкова …)
Що ще зображали на українських листівках?
“Листівковий” бум, що охопив Російську імперію на рубежі століть, змусив художників шукати нові теми для творчості. Так, в Україні, крім міських пейзажів, друкували серії листівок з побутовими сценами з життя селян та міщан, зображення українських національних костюмів, професії в образах. Тоді ж з’явилися й перші поштові картки з патріотичним підтекстом.
У 1907 р львівське видання “Сокільський базар” надрукувало “відкриті листи” з портретами класиків української літератури та написом: “Христос воскрес — воскресне Україна”.
З Новим роком та Різдвом Христовим!
Традиція відправляти листівки на зимові свята в Україні зародилася в 1898 р., коли одне з київських видавництв надрукувало серію репродукцій картин художників Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна. Саме малюнок останнього “Запорожець” й заведено вважати першою українською різдвяною фотолистівкою.
Надалі, величезний попит на подібну тематику привів в поліграфічну справу кращих художників кінця XIX, початку XX ст. Так, особливою популярністю в народі користувалися твори Ярослава Петрака. В період 1912-14 рр. за репродукціями його картин було надруковано 120 оригінальних листівок на різдвяно-новорічну тему, в основному з сюжетами про коляди — “Святий вечір”, “В ніч під Різдво”, “Йордан”.
Так тривало до 1917 року, коли й закінчився “золотий вік” вітчизняної листівки. Різдво, Великдень і Новий рік скасували, а разом з ними й всю різдвяну та новорічну тематику. Підтримували цю традицію поздоровлень тільки за кордоном, в місцях компактного проживання українців. Так, завдяки видавництвам “Український Книгар” у Лондоні й “Українське видавництво” у Кракові були випущені зображення церкви Іоанна Хрестителя у Нью-Йорку.
А у нас в країні на круги своя все повернулося тільки в другій половині 80-х рр., коли знову стали друкуватися листівки з написом “З Різдвом Христовим”.
А що Чернігів?
На Чернігівщині, як і всюди, в Україні, перші листівки з’явилися в кінці XIX в. Їх сюжети також традиційні — різдвяні та великодні свята.
І скоро популярність листівок привела до того. що в більшості міст нашого регіону відкрилися приватні підприємства, що друкували власну продукцію. Так виготовленням листівок в Чернігові займалися десятки художників та фотографів, а їх реалізацією — власники магазинів, крамниць та готелів.
До відома, приблизно за 20 років (до 1917 г.) у Чернігові надрукували до півтори тисячі листівок з оригінальними сюжетами.
Так, у 1900 році, завдяки старанням власника фотоательє Є. Гольдфайна, з’явилися перші листівки з видами міста. Це був дуже практичний та обережний підприємець. Щоб уникнути збитків, він спочатку вивчав попит, друкуючи свої сюжети на фотопапері, відбирав знімки, що користувалися найбільшою популярністю, а потім замовляв великі тиражі.
Не останню роль у народній любові до листівок грали й невисокі ціни на продукцію місцевої поліграфії: від 3 до 5 копійок за штуку. Правда, якість чорно-білих знімків залишала бажати кращого, але городяни особливо не нарікали, адже кольорова листівка коштувала у 4-5 разів дорожче. А на 20 копійок на ті часи можна було непогано скупитися в магазині. Тому у небагатому Чернігові дорогі листівки не мали великого попиту й в продажі їх було небагато.
Нові часи та нові правила
Більшовицький переворот 1917 року розставив свої наголоси у суспільному житті країни. І на наступні 20 років головною темою поліграфії стали досягнення у виробництві, рекорди у видобутку корисних копалин та політична сатира. Так тривало до кінця 30-х років, коли з благословення Сталіна в СРСР стали знову відзначати Новий рік, а разом з ним повернулися й вітальні листівки. Правда, це були відкриті листи радянського зразка, де св.Миколая замінили політкоректним Дідом Морозом та Снігуронькою.
Розквітла ж радянська листівка у другій половині 50-х, коли поштові картки стали друкувати мільйонними тиражами, причому на самі різні теми.
Так тривало до початку ери інтернету, який замінив листівки стікерами та іншою продукцією електронної індустрії. Тепер, щоб відправити привітання вам знадобиться кілька секунд. Безумовно, це швидко, зручно та безкоштовно, але чомусь не відпускає відчуття, що переставши писати один одному добрі слова та привітання, ми щось безповоротно втратили.
