1 Жовтня 2022

Юрій Вороний: хірург із Чернігівщини, який першим у світі зробив пересадку нирки

Related

Двоє проти Орди: князь Михайло Чернігівський та його боярин Феодор

Для більшості людей релігія – це виконання якихось зовнішніх...

Перекопівська ікона Богородиці – духовна святиня Чернігівщини

Кожна православна людина молиться до ікон, на яких зображений...

Юрій Вороний: хірург із Чернігівщини, який першим у світі зробив пересадку нирки

Так склалося, що у вітчизняній медицині тема пересадки внутрішніх...

Яку дату обрати для святкування Дня міста Чернігова?

Дата заснування – найважливіше свято для будь-якого міста. Це...

Share

Так склалося, що у вітчизняній медицині тема пересадки внутрішніх органів завжди була неоднозначною, а впровадження цього методу йшло повільно та складно. Скажімо більше, застарілі законодавчі обмеження і досі гальмують розвиток трансплантації в Україні, хоча свій внесок у цей напрямок наша медицина зробила ще у першій половині XX ст. У цій статті, на сайті ichernihivets, ми розповімо про уродженця Чернігівщини, видатного хірурга, Юрія Вороного, який, 1933 р., першим у світі зважився на пересадку нирки людині.

Удачі Юрія Вороного

Юрій Вороний народився в 1895 р. у с. Журавка на Прилуччині. Його батько, Георгій Вороний, був відомим вченим, математиком, який свого часу викладав у Варшавському університеті.

У 1913 р. Юрій вступив на медичний факультет Київського університету св.Володимира, але вже через рік із мрією стати хірургом довелося розлучитися. У 1914 р. почалася Перша світова війна, і його призвали до армії фельдшером.

Час був непростий, старий світ руйнувався на очах, новий був мінливим і ненадійним. Так, не припускаючи, чим це для нього обернеться, молодий фельдшер вступив у пересувний загін Центральної Ради УНР, і 16 січня 1918 р. опинився під Крутами. На щастя, йому пощастило того страшного дня. Юрій не тільки залишився живим, але навіть не був серйозно поранений.

Втім, цей бій під Крутами й згодом не раз намагався “наздогнати” і вбити його, адже у 30-40 роки в СРСР розстрілювали й за менші гріхи, ніж участь у боях на боці Центральної Ради.

 Революція у медицині

Як би там не було, але після страшних подій 1918 р. Юрій, розсудливо віддаляється від політичного життя і займається своїм.

У 1921 р. він закінчує нещодавно створену Київську державну медичну академію, і як один із найкращих студентів залишається працювати в ній на посаді професора. Того ж року він вступає до аспірантури.

Тут доречно нагадати, що відбувалося у медицині на початку XX ст. А відбувалася у ній наукова революція, яка супроводжувалася серією надзвичайно важливих відкриттів та підтвердженням їх цінності практичними результатами.

Так, у цей час остаточно підтвердилося положення асептики та антисептики, розвивалася анестезіологія, хірурги все частіше бралися оперувати органи та частини тіла, які вважалися до цього “недоторканими”.

Насамперед це стосувалося операцій на судинах, зі збереженням їхнього кровопостачання. Неможливе стало можливим після впровадження в клінічну практику судинного шва, винайденого французьким хірургом Алексісом Карелем.

Крім того, у 1910 р. німецькі лікарі Є. Єгер та В. Ізраель опублікували низку робіт про реімплантацію ниркових вен та артерій у системний кровотік, а український хірург Євген Черняховський, у 1915 р. опублікував результати експерименту з пересадки нирок тваринам. Зазначимо, всі ці відкриття випереджали свій час і технічно, ідейно і ще довго використовувалися лише в експериментальному режимі.

Українізація медицини та її наслідки

У 1921 р. аспірант Юрій Вороний працював у клініці під керівництвом професора Черняховського, де, з його легкої руки й зацікавився трансплантологією, яка на той момент зароджувалася як метод лікування.

На той час Євген Черняховський, окрім керівних посад у клініці та академії, керував й українізацію медичної освіти. Разом зі своїм братом Олександром Черняхівським вони створили перші підручники українською мовою. Юрію Вороному була близька національно-патріотична позиція професора Черняховського, що ще більше здружило вчених.

Втім, процес українізації, “схвалений” Москвою на початку 20-х, тривав недовго і з часом всі, хто, хоч якось брав участь у ньому, опинилися у в’язницях та таборах.

Не минула ця доля і братів Черняхівських. У 1929 р. НКВС заарештувало Олександра Черняхівського та його дружину у справі про підпільну організацію “Товариство визволення України”, Євгена Черняховського звільнили з інституту та заборонили практикувати. Помер видатний хірург у Києві 1938 р.

Щодо Юрія Вороного, то ще 1926 р. він несподівано переїхав до Харкова, під “крило” професора Володимира Шамова.

На перший погляд, це виглядає несподіваним, але знаючи про події, що відбулися після цього від’їзду, можна припустити, що Євген Черняховський, таким чином, рятував свого кращого учня і друга від переслідувань, які в цей час уже почалися в Києві.

Життя між Харковом та Херсоном

Так, опинившись у другій половині 20-х років у Харкові, Юрій Вороний займається наукою та практикує. Однак і тут все було не безхмарно — періодично виринали факти його «націоналістичного» минулого, що заважало роботі та кар’єрному зростанню вченого. А в 1930 р. Вороного взагалі відправили з очей геть у Херсон, головним лікарем хірургічного відділення районної лікарні.

Втім і тут, у провінції, Юрій Юрійович був на своєму місці та завжди мав багато пацієнтів. А у вільний час Вороний відвідував Харків, де разом із професором Шамовим займався науковими дослідженнями.

Невдала операція, але великий успіх для практичної медицини

У березні 1933 р. в лікарню чи Харкова, чи Херсона (цей факт так і залишився нез’ясованим) привезли молоду жінку, яка отруїлася розчином ртуті. У постраждалої діагностували ниркову недостатність, що швидко прогресувала. І 3 квітня Юрій Вороний вирішив пересадити хворій нирку, від померлого напередодні чоловіка. Нирку приєднали до судин стегна пацієнтки і за кілька годин стало зрозуміло, що орган функціонує. Наступного дня стан жінки покращився, але вже надвечір медики зафіксували негативну динаміку. А наступного дня хвора померла.

У наш час будь-який більш-менш кваліфікований лікар без вагань визначить причину смерті пацієнтки Юрія Вороного — реакція на відторгнення трансплантату, спричинена низкою “технічних” помилок, які, на жаль, на той момент були неминучими.

І хоча за сучасними стандартами ту операцію не можна назвати вдалою — жінка прожила лише дві доби, для практичної медицини це був величезний крок уперед.

Вже наступного року статтю про операцію Вороного опублікував італійський науковий журнал “Minerva Chirurgica” та український “Праці Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії”. Сам же Вороний увійшов в історію світової медицини, як перший хірург, що виконав пересадку цілого внутрішнього органу від людини людині.

І щоб зрозуміти, наскільки український вчений випередив свій час, зазначимо, що перші успішні трансплантації почали робити в США лише на початку 50-х рр., коли імунологія. яка вивчає реакції організму на чужорідні структури, наздогнала у своєму розвитку хірургічний процес.

 Вигнання та забуття замість слави

Подальша доля видатного хірурга дуже типова для  тоталітарного СРСР. Жодної світової слави, грандів та сучасної наукової лабораторії він, звичайно, не отримав. Мало того, у другій половині 30-х р. Вороного відправляють до Харкова, де призначають керівником кафедри хірургії… стоматологічного інституту, чим фактично позбавляють лікарської практики.

У 1938 р. приходить нова біда — за контрреволюційну діяльність заарештовують і відправляють до ГУЛАГу рідного брата Олександра, який там і помер, у 1946 р. Сам Юрій Вороний під час радянсько-німецької війни опинився в окупованому Харкові і решту життя провів із тавром зрадника та контрреволюціонера.

Напевно, тому хірург, який першим у світі виконав операцію з пересадки нирки, працював рядовим урологом у звичайній лікарні Житомира.

У 1950 р. він повернувся до Києва, де працював в Інституті експериментальної біології й ночував у підвалі цього ж закладу. Згодом йому дивом вдалося отримати квартиру у Києві. Там вчений жив до свого останнього дня.

Помер Юрій Юрійович Вороний у 1961 р. та похований на Байковому цвинтарі.

.,.,.,.