Українські козаки здавна славилися не тільки силою та вправністю на полі бою, але й гарним здоров’ям. Ще й досі, на день народження, у нас заведено бажати “козацького здоров’я”. Чим лікувалися жителі Чернігова та регіону, які незвичні ліки використовували? Варто зазначити, що місцеві знахарі знали про цілющі властивості рослин, вміли підібрати трави і вірні пропорції. Про всі секрети здоров’я предків можна прочитати тут ichernihivets.com.
Гартування та медові напої
Гарт для наших предків був частиною повсякденного життя. Чоловіки та жінки полюбляли так звані “зелені ванни” — після купання, пройтися духмяною, квітучою галявиною. Традиційними методами загартовування були чисте повітря, промені сонця та кришталева вода криниць і озера. Наші предки всіляко заохочували дітей до рухливого способу життя. Вважалося, що чим активніша дитина, тим краще вона росте і розвивається. Всілякі фізичні навантаження з дитинства, у вигляді рухливих ігор та вправ були постійними супутниками козаків Чернігівщини. Навіть український народний танець гопак — це свого роду тренування, яке містить в собі елементи бою та боротьби. Козаки часто ходили напівоголеними, без головного убору, що надавало сил та здоров’я. Організм пристосовувався до навколишнього середовища, саме завдяки цьому люди менше хворіли. Природними ліками проти багатьох хвороб був мед та продукти бджільництва. Медовуху виготовляли для душі, а для здоров’я та профілактики різних захворювань були різноманітні настоянки — прополісу, на восковій молі. Огнівка — це стародавній рецепт, яким користувалися наші пращури для загоєння ран, лікування кашлю та підвищення імунітету. Бджільництво було розповсюдженим заняттям в чернігівському регіоні.
На території Чернігова та області росте купа лікувальних трав, які здатні суттєво покращити здоров’я людини та навіть продовжити життя. Про цілющі властивості кущів, ягід та інших рослин, знали й наші предки. Лікувальні рослини Чернігівщини — чебрець, первоцвіт весняний, чорна бузина, горицвіт, буркун та багато іншого.
Змалечку дітям прищеплювали елементарні навички особистої гігієни — митися, одяг тримати чистим, прибирати в оселі. Слов’яни також вірили, що міцність тіла залежить від здоров’я душі, тож психологічний та моральний стан людини також був важливим, гарний настрій та відсутність сумних думок — запорука довголіття. Тому, віра та відвідування святих місць, також вважалося гарним звичаєм, в тому числі й для здоров’я. Так в Чернігові вважалися місцями сили — Антонієві печери, Болдині гори, Спасо-Преображенський собор, Єлецький Успенський монастир, де служив преподобний Лаврентій Чернігівський — людина, до якої зверталися за допомогою.
Традиції здорового способу життя
В давнину, українці дуже пильно слідкували за своїм здоров’ям. Різні приказки та прислів’я, свідчать про це: “Здоровий як дуб”, “Без здоров’я немає багатства” та інші. При зустрічі й прощанні, також бажали здоров’я. Українці відчували природу, черпали з неї красу та силу, вірили в силу оберегів. Ще з юних літ хлопці та дівчата приділяли увагу здоров’ю в усіх його проявах — духовному, фізичному та ментальному. Наші предки також приділяли увагу раціону, їжа мала бути різноманітною та поживною. Для активних ігор та фізичних вправ потрібно було десь брати сили. В Північних регіонах України — страви з картоплі, м’ясо, хліб, каші (куліш), вареники (зі шкварками). Улюбленим напоєм що тонізує був узвар, який і досі популярний в українській кухні. Тож привітання: “Здоровенькі були!”, повністю розкриває сутність наших предків.