Не в кожному українському місті є так багато неофіційних символів. Символами Чернігова вважаються гармати на Валу, Спасо-Преображенський собор, церква Святої Великомучениці Єкатерини. Героєм сьогоднішньої статті буде менш очевидний символ – дракон Симаргл. Цей дракон – це частина оздоблення колон храму Святих Бориса та Гліба XII століття. Більше на ichernihivets.com.
Історія символу
Симаргл – це язичницьке божество, а на християнському храмі його зобразили або за звичкою, або за бажанням вшанувати минуле. Про Смирагла відомо дуже мало, адже у писаннях часів Київської Русі про нього згадували лише у переліках богів, яким вклонялися язичники. Немає ніяких деталей про те, за що відповідав язичницький бог і яким він був.
Проте історикам все ж таки вдалося знайти інформацію про міфічну істоту. Вони знайшли схожість між іменем Симаргл та іменем фантастичного звіра іранської міфології Сімурга. Сімурга також зображують у вигляді лева або собаки з крилами. Враховуючи, що іранці та слов’яни мали багато спільного у культурі, історики вирішили, що йдеться про одну й ту саму істоту.
В іранських текстах писалося, що Сімург сидів під Світовим деревом, на якому росли всі насіння світу. Помахом крила він розвіював насіння по всій планеті. Він вважався птахом щастя та справедливості, але в деяких текстах він описувався як вартовий на межі потойбічного та реального світів. Також його вважали покровителем окремих родин або цілих світів. Слід пам’ятати, що це лише припущення. На жаль, ми не можемо дізнатися на 100% про те, хто такий Симаргл та чому він з’явився на храмі Борисоглібовському храмі у XII столітті. Зображення язичних істот на храмах було дуже популярним тоді. Це було поширено в усій Європі.
У Чернігові Симаргл зображений також на капітелі Іллінської церкви. Також зображення було знайдене на уламках давньоруської ювелірної форми під час розкопок чернігівського княжого Дитинця.
Симаргл – це дракон?
Для сучасної людини Симаргл не дуже схожий на дракона. Дракони для нас – це величезні рептилії, які обов’язково дихають полум’ям. Слід пам’ятати, що у середньовіччі уявлення про міфологічних істот були іншими. Інформацію про те, як виглядали міфічні істоти у ті часи, можна знайти у бестіаріях. Бестіарії – це збірники відомостей про тварин, які виникли за античності та в яких зібрана інформація про реальних та вигаданих тварин. Бестіарії доповнені ілюстраціями, тому історики зробили висновок, що чернігівський Симаргл дуже схожий на дракона тих часів. Його тіло врито лускою, він має крила та голову лева або собаки.
Чернігівський дослідник Сергій Шумило вважає, що зображення язичного бога на християнському храмі було недопустимим. За його думкою, «чернігівський звір» – це християнський символ святого Апостола Марка, якого зображували у вигляді крилатого лева. Так Апостола Марка досі зображують на деяких іконах. Тому Сергій Шумило стверджує, що «чернігівський звір» не є язичницьким божеством. За словами Сергія, незнання власної історії та комуністично-атеїстичний спадок привів до того, що деякі язичники Чернігова вклоняються християнському святому.
Як Симаргл став символом Чернігова?
У 2009 році оголосили конкурс на вибір символу міста. Було вирішено звести скульптуру цьому символу, щоб вона приваблювала увагу туристів та створювала певну легенду для міста, як «Русалонька» у Копенгагені або «Качина стежка» у Бостоні. Автори ідей повинні були аргументувати, чому саме цю скульптуру потрібно встановити у Чернігові. Тоді більшість мешканців Чернігова проголосували саме за Симаргла. Скульптуру планувала встановити на території чоловічого монастиря біля Борисоглібського храму.
На жаль, зробити це не вдалося. Чернігівська єпархія УПЦ заборонила це зробити, аргументуючи це тим, що Чернігів – це православне місто, яке не потребує захисту язичницьких істот. Єпархія стверджувала, що поклоняючись дракону, чернігівці відрікаються від таких важливих святих, як Антоній Печерський, святитель Феодосій або князь Михайло.
Незважаючи на це, дракон Симаргл залишився символом Чернігова. Жителі міста ставляться до цієї тваринки і її історії з великою повагою та любов’ю.