На початку березня український інтернет сколихнуло відео російського льотчика-аса Олександра Красноярцева, збитого у небі над Черніговом. Цей до смерті переляканий чоловік в синій уніформі і з перемотаною щокою плаксивим голосом пояснював на допиті, хто він такий та що робив в повітряному просторі України. В цій статті на сайті ichernihivets.com, ми розповімо вам історію черніговчан, яким він поламав життя, чітко розділивши його на «до» і «після».
Літак
Ранок 5 березня. Юлія Гребньова, депутат місцевої обласної ради та куратор проекту «Безкоштовний магазин» знаходилася в підвалі свого помешкання разом з трьома синами. Сім’я наводила в підвалі порядок. Жінка і діти щоночі були в підвалі, а чоловік в будинку.
Зранку Юлія прийняла рішення освіжити простирадла і трохи поприбирати в імпровізованій спальні. Перебуваючи в підвалі, жінка почула страшний гуркіт і відразу зрозуміла, що щось сталося з будинком.
В приміщенні почало все горіти, до того ж пішла вода з водопровідної труби. Жінка закрила собою дітей і навіть боялась поворухнутися. Через декілька секунд Юлія почула крики зверху. Чоловік кричав, що під завалами знаходяться його жінка і діти!
Літак фашистської гадини Красноярцева впав на будинок. Але на щастя, в момент падіння чоловіка Юлії в будинку не було – він був надворі, ремонтуючи вмонтований у ворота замок.
У чоловіка Юлії остання стадія раку. Тому після трагедії, яка відбулася, сім’я миттєво прийняла рішення, що за кордон з дітьми поїде чоловік, а Юлія лишиться в Україні і буде продовжувати займатися волонтерством.
До війни Юлія організувала власний соціальний проект – магазини для нужденних сімей. За декілька років завдяки її старанням на Чернігівщині з’явилося більше десяти подібних «торгових точок».
Жінка сказала в інтерв’ю журналістам: «Раніше ми допомагали нужденним людям, а тепер опинилися на їх місці».
Коли підбитий літак вщент зруйнував її будинок, вона не проронила ні сльозинки. Навпаки – раділа що всі члени родини лишилися живі. Заплакати довелося з іншого приводу, коли сторонні люди передали їй все необхідне, починаючи від нижньої білизни і закінчуючи шкарпетками. Небайдужі люди також дали ключі від помешкання, в якому можна було тимчасово пожити.
Юлія Гребньова вважає, що війна по ТВ і війна, яка прийшла в твою сім’ю – це дві великі різниці. Усього за один момент ти втрачаєш все, включно з фотографіями власних дітей і покійних батьків.
Звичайно, жінка написала заяву в поліцію та зареєструвалася в Дії для відшкодування збитків. Але розуміє, що таких постраждалих сімей в Україні десятки тисяч. Тому на швидку компенсацію Юлія не чекає.
Жінка впевнена: те, що літак вдалося збити і він зруйнував її помешкання – насправді дуже добре. В літаку Красноярцева лишалися ще 3 бомби масою по 500 кг кожна. Страшно уявити кількість жертв, якби цей фашист виконав накази свого керівництва!
Пілот
Наступна постраждала від дій Красноярцева – Світлана Войтешенко. Вона проживала в Чернігові по вулиці Руднєва, неподалік від помешкання Юлії Гребньової.
5 березня Світлана знаходилася у своєму будинку з братом Віталієм Сергієнко. Звичайно Віталій і Світлана ховалися в підвалі, але тоді чогось залишилися в хаті.
«Раптом ми почули вибух і побачили дим» – згадує Світлана. Пілот збитого російського літака приземлився на дах сусідів. Парашут пілота накрив двір Світлани.
Пілот-утікач зістрибнув з даху в двір жінки. Брат побачив ворога і побіг за ним в бік курника. Там російський пілот застрелив чоловіка з пістолету.
Брата Світлана поховала на наступний день після вбивства. Дуже поспішала, адже в місті пішли чутки, що всіх загиблих будуть ховати в одній, братській могилі. Люди допомогли Світлані з похованням. Не дивлячись на те, що тоді місто ще активно обстрілювалося.
14 березня Світлана виїхала до Вінницької області, а назад повернулася через два тижні.
Пілотом-вбивцею виявився Олександр Красноярцев, 36 років. Українська поліція добула про нього інформацію: Красноярцев проживав в місті Челябінськ і відповідав у військовій частині 86789 за повітряно-вогневу і тактичну підготовку.
По всій мережі розійшлося фото Красноярцева з Путіним і Башаром Асадом.
Красноярцева заарештували бійці 119 чернігівської бригади територіальної оборони. Один з бійців, Іван Лут згадує: «Пілота ми знайшли в одному з хлівів. Він викрикнув, що здається і щоб ми не стріляли. Ми крикнули йому у відповідь, щоб він виходив з руками за головою і ліг на землю».
Затримання
Івану Луту 37 років. За освітою він історик, тому розумів, що повномасштабна війна з Росією рано чи пізно буде. До 24 лютого він працював на будівництві. Після перших же обстрілів прийшов до військкомату і записався добровольцем до ТРО.
5 березня йому і ще декільком солдатам дали наказ іти шукати пілотів підбитого Су-34. Ворогів треба було не вбити, а тільки затримати.
Один з льотчиків, що катапультувалися, Костянтин Криволапов не вижив. А другий кинувся навтьоки. Не допомогло – територіальна оборона заарештувала рашиста.
В хліву Красноярцев перебинтував себе, бо мав невелике поранення. Майже миттєво прибули офіцери, хотіли допитати Красноярцева. Проте з того не вийшло нічого – місцеві жителі вже хотіли лінчувати російського вбивцю.
Люди питали в Красноярцева, для чого він бомбив Чернігів. Той відповів стандартною фразою: «Я не знав нічого, думав, що знаходжуся на навчаннях».
Питала у нього про це і Світлана. На це Красноярцев відповів дурнуватою фразою: «Я не знав, де знаходжуся».
При затриманні у Красноярцева задзвонив телефон. Пізніше він сказав, що йому телефонували його безпосередні командири. Світлана Войтешенко сподівалася, що Красноярцева посадять на довічне.
Але на жаль, російського фашиста будуть судить заочно: він уже не в Україні. Цілком можливо, що його обміняли на полонених українських бійців. Це рішення можна розглядати двояко. З одного боку, він вбивав і робив це цілеспрямовано, тому безсумнівно заслуговує на найсуворіше покарання. З іншого – життя наших бійців важать значно більше за життя російської мерзоти. Тому рішення про обмін (якщо він дійсно відбувся) – точно правильне.
