Бідність і злидні — ганебне явища, яке, на жаль, завжди було частиною цивілізації. Люди реагували на жебраків по-різному, але суспільна мораль, як правило, співчувала біднякам і в підсумку прийшла до того, що еліта зобов’язана надавати максимальну допомогу хворим і убогим.Так з’явилися поняття благодійництва. Поговоримо про те, на якому рівні воно було у Чернігові та як це все почалося, пише ichernihivets.com.
З чого починаються добрі справи?
Перші офіційні згадки про місцевих благодійників у Чернігові датуються початком XIX cт. Так, відомо, що у травні 1804 р., на території архієрейської заміської садиби відкрився “Будинок виховання бідних”.
Далі, у 1842 р., завдяки коштам дружини губернатора, Дарини Гессе, у місті з’явився перший дитячий притулок. Спочатку в ньому розміщувалося 25 дітей, через декілька років їх кількість подвоїлася, а на початку XX cт. досягла 70 осіб.
До речі, у 1885 р., на території повітового училища для цього притулку звели двоповерховий будинок та два флігелі. У середині споруди розміщувались — церква, кімнати для житла, навчання та персоналу, кухня. У флігелях — лазня, пральня тощо. Біля садиби був розбитий город.
Відомо, що у притулку був і власний театр, який приносив йому відчутний дохід. Слід зазначити, що брали у притулок тільки дівчат, яких не тільки забезпечували матеріально та надавили початкову освіту, але й вчили корисним для життя речам — готувати, шити та вишивати.
Хто опікувався притулками у місті?
У середині XIX ст. у Чернігові було засновано Благодійне товариство, що відповідало за вищезгаданий притулок для дівчат, ще один — для хлопців, а також за богадільню ( будинком престарілих). Основною задачею товариства було матеріальне забезпечення цих установ за кошти меценатів, бо грошей з міського бюджету і тоді на добрі справи хронічно не хватало.
Крім дітей-сиріт, Благодійне товариство також опікувалося людьми з фізичними вадами, а конкретно сліпими дітьми та дорослими.
На цьому напрямку, але з більшим розмахом, працювало й “Попечительство Императрицы Марии Александровны о слепых детях”. На початку 90-х р. XIX ст. його відділення відкрилося у Чернігові, що знаходилося на перехресті вул. Воздвиженської (князя Чорного) та Святославської ( пр. Миру), у приміщенні, яке благодійна організація викупила за власний кошт.
До речі, через декілька років, у 1914-1916 рр. на місці цієї споруди звели цегляний будинок “Для сліпих”, відомий зараз як музичне училище ім. Ревуцького.
***
Зазначимо, що починаючи з середини XIX ст. благодійна система в Чернігові вдосконалювалася, а кількість об’єктів опіки збільшувалася. Так, наприкінці 1894 р., на вул. Хлібопекарській (Боровського), з’явився “Будинок працелюбства”, де надавали притулок, їжу та роботу безхатченкам. Пізніше “Дім” переїхав на Олександрівську площу, де й залишався до більшовицького перевороту 1917 р.
Приблизно через рік, у грудні 1895 р., на розі П’ятницької та Воскресенської відкрилася “ночлєжка” розрахована на 60 осіб.
У місті також працювали — “Єврейська богадільня” на Пятницькій та богадільня від Єпархії на Шосейній.
Виходячи зі сказаного, робимо висновок, що в плані благодійності Чернігів був “продвинутим”, як на в той час, містом, а його населення ставилося з милосердям до бідних і немічних.
