Густинський монастир

Чернігівський край багатий на наявність на його території дуже багатьох храмів. Адже більшість поселень змогли протриматись на одній території неймовірно довго і кожному храму чи церкві буде про що розповісти цікавого простій людині, яка просто цікавиться історією рідного краю, пише ichernihivets.com. Так, не красою єдиною, а й історією може похизуватися Густинський монастир, який розміщений в селі густина, на правому березі річки Удай, що розташоване не далеко від міста Прилуки. Про це місце і його історію далі й піде мова.

Історія створення монастиря

11

Приблизно в 1600 році один ченець на ймення Йоасаф вирішив поселитись на цьому місці для того, щоб провести свої дні усамітнено, подалі від гамору міста. Щоб побудувати свою обитель він та його учні почали шукати підходящі землі. І така місцина невдовзі випала. Вони перебралися на острів, який був сильно порослий лісом і там вирішили збудувати собі житло. Через те, що спершу монастир був серед густих лісових хащів, він отримав свою назву – Густинський.

Серед ченців монастиря можна було зустріти дуже багато козаків. Вся справа в тому, що на той час медицина не була надто сильно розвинена і часто люди просто могли помирати від простої застуди. Так траплялось, що козак почувався погано і вирішував йти доживати свій вік в стіни монастиря, щоб коли його душа відійде, то потрапила в рай. Та траплялось майже завжди так, що чудодійно чоловік зцілювався, видужував і в знак вдячності за своє зцілення продовжував нести службу в монастирі. Подейкують, що всьому виною цілюща вода, яка б’є на території споруди и повітря навколо храму. В комплексі все це зміцнює організм і будь-яка хвороба може відступити.

З плином часу церква розросталась, в ній з’являлись все нові і нові добудови. Вона набувала просто приголомшливого вигляду. Але все це було знищене страшенною пожежею, яка трапилась в 1636 році. Ченці довго не могли відійти від шоку і тому вирішили будувати новий храм на новому місці, неподалік від цього. Лише в 1637 році був відбудований нових храм, названий Успенська церква, і обгороджений ровом.

Нових рам надалі почав розвиватися і його шанували мало не всі відомі історичні діячі Чернігівщини. Дуже скоро він набув ще більш прекрасного вигляду і став мало не найбільш багатим монастирем тодішньої України. Та все змінив указ 1786 року, який видала Катерина ІІ, де йшлося про те, що уряд секуляризував володіння монастиря.

Лише згодом, в 1841 році, відновилась робота монастиря. В 1845 році до Густині завітав сам Тарас Григорович Шевченко, який хотів зобразити неповторні архітектурні пам’ятки. Також в 1845 році на території храму поховали Миколу Васильовича Рєпніна, і згодом це місце перетворилось на родинну усипальню Рєпніних.

Наш час

В роки радянської влади монастир переживав масу різноманітних реформувань і гонінь, адже тоді церкву не приймали, як таку взагалі. Лише з здобуттям незалежності України, в 1991 році було відновлено та від реставровано частину приміщень монастиря і туди повернулись монашки (адже за часи свого існування монастир із чоловічого перетворився на жіночий). Всередині зберігається чудотворна ікона Божої Матері та частинки мощів таких святих, як: Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, Димитрия Ростовського, преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, великомучеників Варвари й інші. А біля самої огорожі можна скуштувати водички із цілющого джерела.

Густинський монастир – це те місце, яке може розповісти про всі важкі та великі часи для церкви та навчити, що якщо Бог з тобою, нічого не страшно.

Формат публікації
Власна
25. November 2019