1 Жовтня 2022

Як Англія обдурила Україну, привласнивши собі золото чернігівського полковника Полуботка

Related

Двоє проти Орди: князь Михайло Чернігівський та його боярин Феодор

Для більшості людей релігія – це виконання якихось зовнішніх...

Перекопівська ікона Богородиці – духовна святиня Чернігівщини

Кожна православна людина молиться до ікон, на яких зображений...

Юрій Вороний: хірург із Чернігівщини, який першим у світі зробив пересадку нирки

Так склалося, що у вітчизняній медицині тема пересадки внутрішніх...

Яку дату обрати для святкування Дня міста Чернігова?

Дата заснування – найважливіше свято для будь-якого міста. Це...

Share

На початку 90-х років минулого століття тогочасну Україну збурила сенсація – «золото Полуботка». Відомий поет Володимир Цибулько, виступаючи у київському Будинку вчителя, розповів про дивовижний скарб – 200 тисяч золотих червінців, які на початку XVIII століття Полуботок поклав під відсотки в один з банків Англії. 

Слова поета лягли на благодатний грунт. Наша країна якраз готувалася до проголошення незалежності. У газетах з’явилася експертна думка спеціалістів з «Дойче-банку». Банкіри писали про те, що Україна мала найкращі початкові умови для незалежності серед 15 республік колишнього СРСР. А також писали ще більш сенсаційну інформацію: якщо Україна поверне скарби свого козацького полковника, то кожен з 52 млн жителів отримає по 38 кілограмів золота.

В 90-х роках, повідомляє сайт ichernihivets, тема англійського золота була однією з топових. Народні депутати Роман Іваничук і Володимир Яворівський закликали тогочасну владу добитися від Англії повернення національного багатства. Ці заклики врешті-решт втілилися в реальні кроки: спеціальна комісія, очолювана академіком П. Троньком відвідала Лондон. Проте англійці «чемно відмовили», сказавши, що ніякого золота Полуботка у них немає. 

Чи було золото Полуботка насправді? Може це красивий міф, як дехто вважає? Щоб відповісти на ці питання, треба зануритися з головою в історію і проаналізувати факти – переговори між Англією і СРСР. А розпочнемо ми з особистості чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка.

Деталі біографії Павла Полуботка

Майбутній чернігівський полковник і наказний гетьман народився близько 1660 року на хуторі Стара Полуботівка. Полуботки в усі часи були заможним козацьким родом. 

Дід нашого героя, Ярема Полуботок, був райцем Чернігова. Батько, Леонтій Полуботок спочатку служив писарем, а потім пішов на підвищення – став сотником Чернігівського полку. Наступними щаблями кар’єрної драбини Леонтія були: бунчужний, генеральний осавул і переяславський полковник.

В 1670 році Павло пішов навчатися до Києво-Могилянської академії. Через 10 років після цього він одружився на племінниці гетьмана Івана Самойловича Євфимії. 

1692 рік видався для Полуботків нещасливим – гетьман Іван Мазепа звинуватив батька і сина в державній зраді. Значну частину маєтків Леонтія було передано на користь держави. Не витримавши моральних знущань, Леонтій Полуботок помер. 

А у Павла, як не дивно, справи пішли вгору. В 1703 році він отримав маєтки в Чернігівському полку, а через 2 роки став полковником. Не зважаючи на таку прихильність Мазепи, Полуботок не підтримав його у Північній Війні. Мазепа перейшов на бік Карла XII, а Полуботок залишився вірним російському імператору.

Маніяк-убивця Петро Перший вирішив помститися – зруйнував гетьманську столицю Батурин. Головним містом Гетьманщини після цього став Глухів. Петро Перший наказав всім полковникам прибути до Глухова для виборів нового Гетьмана. Чи то з переляку, чи стараючись вислужитися перед царем, Полуботок прибув до Глухова одним з перших.

Полуботок дуже розраховував, що наступним Гетьманом після Мазепи стане саме він. Проте не так сталося, як гадалося – найголовнішим в Україні став Іван Скоропадський.

В 1708 році цар вирішує трохи нагородити Павла Полуботка за вірність. Полуботок отримав села, які колись належали Івану Обидовському, небожу Мазепи. Через місяць після цього до володінь Полуботка ввійшов Любеч, та частина земель Пилипа Орлика та Івана Мазепи.

В своїх володіннях Полуботок розгорнув значну господарську, підприємницьку діяльність та торгівлю. Землі полковника поступово приростали руднями, гутами, гуральнями, млинами. Весь дохід Полуботок інвестував в придбання нових земель, на яких теж розвивав господарство. 

В 1720-х роках Полуботок був одним із найбагатших магнатів Слобідської і Гетьманської України. Отже, маємо висновок – Полуботок мав кошти, для того щоб покласти їх на депозит в англійський банк.

4 липня 1722 року після смерті Скоропадського старшина обрала Полуботка наказним Гетьманом. Проте російські окупанти цього рішення не затвердили. Петро Перший наказав утворити так звану Колегію Генеральних старшин. Цей колегіальний орган мав управляти Україною замість Гетьмана. При цьому полковник Полуботок і інші полковники повинні були радитись в прийнятті рішень зі Степаном Вельяміновим, головою Малоросійської колегії. 

Малоросійська колегія була наддержавним органом. Її створив Петро Перший для контролю і обмеження влади українського Гетьмана.

Полуботок як міг боровся з засиллям влади Малоросійської колегії. Це коштувало йому спочатку влади, а потім і життя.

Як помер Павло Полуботок

В травні 1723 року Полуботка і генеральну старшину викликали до Санкт-Петербургу щоб «тримати відповідь» за свою антиросійську, антиімперську діяльність. В листопаді цього ж року Полуботка і «членів його команди» ув’язнили в Петропавлівській фортеці.

В середині 1724 року справу Полуботка віддали до Вищого суду. Не дочекавшись вироку, Павло Полуботок помирає від хвороби в своїй камері. За легендою, перед смертю Полуботка його відвідав сам імператор. У розмові Полуботок сказав: «Скоро Господь розсудить Петра і Павла». Саме так і сталося – Петро Перший помер в наступному, 1725 році. 

Спадщина Полуботка

Смерть Полуботка безумовно, була трагедією для України. Помер ще один гетьман, який обстоював максимальну автономність нашої держави в складі Російської Імперії. На жаль, Полуботок, як і багато його попередників і наступників не розуміли однієї простої істини: з Москвою не можна домовлятися, а договір складений з росіянами, дешевше паперу, на якому написаний. Такий висновок формалізував ще один борець з росіянами, німець Отто Фон Бісмарк.

Згідно з легендою, в 1720 році син Полуботка Яків поклав до «Банку Ост-Індської компанії» барильце золота. За заповітом Полуботка, повернути це золото слідувало незалежній Україні або прямим спадкоємцям наказного гетьмана.

Кілька російських імператорів намагалися повернути золото в Росію. Починаючи з середини XIX століття це намагалися зробити нащадки Полуботка. В 1908 році в місті Стародуб зібралися 350 спадкоємців гетьмана. Вони відрядили 25 делегатів до Англії з вимогою повернути 213 млн карбованців, які «приросли» на рахунку за 200 років. Як ви вже здогадалися, ця «місія» завершилася невдачею.

Як СРСР намагався повернути золото Полуботка

Наступна спроба була в 30-х роках минулого століття. Влада СРСР намагалася повернути гроші з Англії. З радянського боку перемовинами керував Анастас Мікоян. Подробиці цих перемовин невідомі й досі. Щоб їх дізнатися, ймовірно, треба дістатися до архівів КДБ з грифом «цілком таємно». Відомі лише результати перемовин – до початку Другої світової війни Радянський Союз не отримав від Англії ніяких грошей.

Вже під час війни Англія дуже допомогла СРСР поставками військової техніки і інших товарно-матеріальних цінностей. Гроші Полуботка пішли в оплату цих поставок.

27 грудня 1947 року Мікоян і посол Великобританії Петерсон підписали договір, за яким Великобританія відмовилася від деяких своїх претензій, пов’язаних з військовими поставками. За багатьма боргами Союзу була встановлена наднизька ставка – усього 0,5%. За деякими позиками «совєти» отримали відстрочку платежів 15 років. Нечувана щедрість, погодьтеся! 

Трохи згодом тема про Полуботка знову «спливла» в радянських «Известиях». Фінансисти з Туманного Альбіону занепокоїлися, а тому їх дипломатії не залишалося нічого іншого, окрім спроби «дотиснути» СРСР і підписати ще один договір.

5 січня 1968 року між СРСР і Великобританією була підписана угода «Про врегулювання майнових і фінансових претензій». Сторони відмовилися від претензій один до одного на рівні держави, фізичних і юридичних осіб. Але хитрі радянські чиновники домоглися щоб в договорі було одне вагоме обмеження: «взаємне прощення» стосувалося лише претензій, які виникли після 1 січня 1939 року. На те, щоб підписати договір про анулювання взаємних претензій, які виникли до 1939 року, Англія витратила ще 18 років. Відповідний договір завізував в Лондоні Едуард Шеварнадзе у липні 1986 року. 

Як отримати гроші гетьмана Полуботка

Гроші наказного гетьмана Полуботка продовжують живити економіку Англії. А можливо не тільки Англії, а й США. Відслідкувати фінансові потоки за 300 років це досить нетривіальна задача!

Та те, що нам не віддають наше, далеко не найгірше. Наростивши за українській кошт мільярди доларів і фунтів стерлінгів, Захід кредитує цими грошима Україну, ще більше заганяючи її у боргову яму. Я не хочу тут розганяти теорію зради, але висновок напрошується сам собою – Україну надурили.

Отримати гроші можливо. СРСР відмовився від золота Полуботка. Спадкоємницею СРСР проголосила себе Росія, тобто вона теж відмовилася. За такою логікою в України є шанси.

Проте для цього потрібно залучити дуже велику кількість спеціалістів – істориків, слідчих, детективів, представників спецслужб та інших. Проте зрозуміло, що ця справа може зрушити з «мертвої точки» тільки в далекій перспективі.

.,.,.,.