Наступна сторінка воєнної історії Чернігова пов’язана з великою трагедію в історії людства – Першою світовою війною. Чернігівська губернія була прифронтовою зоною. Тому 5 серпня 1914 року головнокомандувач Південно-Західного фронту генерал Микола Іванов оголосив на її території воєнний стан. Згідно з законами військового часу, вся цивільна влада підпорядковувалася військовій, а військово-польові суди отримали право розстрілювати винних у тяжких злочинах, зокрема мародерів.
На території краю була проведена мобілізація, а також формування частин ополчення. Цікаво, що мобілізували також і церковнослужбовців. Внаслідок значного погіршення економічної ситуації в Чернігові виникають рухи есерів і більшовиків.
Чернігів на час цієї війни стає медичним центром – у місті лікували поранених солдат. Детальніше про це у нашому матеріалі на сайті ichernihivets.com.
Доба Української революції. Більшовики в Чернігові
Лютнева революція 1917 року принесла великі зміни не тільки Росії, а й іншим частинам Російської імперії. В Україні до влади прийшла Центральна Рада. Більшість місцевих органів влади її підтримали. В Чернігові з’явилися загони Вільного Козацтва. Це були військово-міліційні формування для підтримання громадського порядку. Необхідність формування цих загонів була викликана повним розпадом царської армії та жандармерії.
На жаль, українська влада виявилися нетривкою. В грудні 1917 року відбулося засідання рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. Це зібрання засудило Генеральний Секретаріат та висунуло вимоги переобрання Центральної Ради на всеукраїнському з’їзді рад.
На початку 1918 року у місті були дві військові потуги – Перший Чернігівський загін Вільного козацтва і загін червоногвардійців на чолі з О. Сокольським. Чисельність «червоних» була невеликою – до 200 осіб. Саме тому, членкиня більшовистської партії Софія Соколовська попросила допомоги у встановленні радянської влади у місті у Першого Мінського Червоногвардійського загону.
19 січня 1918 року до міста увійшов загін бійців, складений з робітників Замоскворіччя. Командував цим загоном лівий есер М. Порадін. Так у Чернігові вперше встановилася радянська влада.
Порадін він себе в місті, наче він тут справжній цар і король. Одного разу він заявив: «Вся власть в городе и военная, и гражданская во всей полноте, это — я». Більшовики разом зі своїм командиром займалися різними непристойними речами: пиятикою, грабунками місцевого населення.
У місті почали наростати антирадянські та антибільшовицькі настрої. Радянська влада у Чернігові закінчилися раптово. Містом поповзли чутки про наближення німців. Більшовики злякалися наближення настільки грізного ворога, тому в ніч на 16 лютого червоногвардійський загін Порадіна зник з Чернігова.
12 березня місто знову перейшло під військово-політичний контроль Центральної Ради. Коли в Києві Центральну Раду змінила Директорія, чернігівські війська склали присягу новій владі. Чернігівські військові мали артилерію та бронедивізіон.
Проте це не сильно допомогло проти нової більшовицької навали: 12 січня 1919 року місто зайняли більшовики. Це були три батальйони Богунського полку № 1 Української радянської дивізії під командуванням М.О. Щорса.
Влада червоних протрималася в місті до 12 жовтня. В цей день в місто зайшли війська Денікіна. Білогвардійці почали єврейські погроми. Більшості дворян довелося тікати з країни.
7 листопада влада в місті змінилася знов. Почалася епоха «червоного» терору. Наступна сторінка воєнної історії Чернігова була написана за часів Другої Світової війни.
Чернігів у Другій світовій війні
Друга Світова війна стала для Чернігова справжньою трагедією: масові розстріли, пограбування місцевих жителів, руйнування будівель, примусова трудова депортація – з цим довелося зіткнутися чернігівцям під час боїв та в окупації.
Все почалося 27 червня 1941 року, на шостий день після початку війни. Приблизно о 12 годині дня літак люфтваффе розбомбив залізничний вокзал та артіль «Хімпром».
Місто готувалося до зустрічі фашистів, як могло. Міський комітет партії створив винищувальний батальйон для відлову ворожих диверсантів та охорони важливих об’єктів народного господарства. На північному та західному підступах до міста почали зводити оборонні споруди, містян направили в колгоспи для прискорення збирання врожаю, а найбільш цінні станки та інше приладдя відправляли в східні регіони Радянського Союзу.
Німецька операція по взяттю Чернігова розпочалася у серпні 1941 року. Основним силам групи армій «Центр» було наказано оточити і повністю знищити захисників Києва. Цей наступ відбувався з півночі, з боку Смоленська та Гомеля. Одночасно в бік Чернігова були направлені 8 німецьких дивізій. В їх планах було швидке форсування Десни та подальше з’єднання з частинами, які вели наступ від Дніпропетровська. Приблизно в цей же самий час до Чернігова почали підходити і радянські війська. Місто стало епіцентром однієї з найважливіших битв Другої світової.
Вечір 23 серпня 1941 року виявився дуже неспокійним: по всьому місті завили сирени, сповіщаючи про повітряну атаку. Німецькі бомбардувальники, які летіли трійками, почали скидати на мирних жителів запалювальні бомби. Крім запалювальних, гітлерівці використовували фугасні та осколкові боєприпаси. Літаки летіли групами – кожна наступна група бомбардувальників з’являлася через півгодини після попередньої. Таке варварство продовжувалося до самої ночі. На ранок місцеві жителі масово покидали місто та перебиралися в села.
В кінці серпня німецьким військам вдалося прорватися на правий берег Десни в район Киселівки. Німецьки солдати перерізали дорогу, що з’єднувала між собою сили 21-ї армії і 15-го стрілецького корпусу. Радянські війська проявили героїзм і кмітливість: другому батальйону під командуванням Шмідта вдалося переправитися через Десну на захопленій баржі. Перший батальйон зробив це вбрід. Однак німецький плацдарм так і не був атакований: вранці гітлерівці захопили село Виблі, а згодом – населені пункти Піски, Горбове та Уборки.
8 вересня були захоплені села Шестовиця та Количівка на захід від міста. Радянські війська опинилися в оточенні. Коли генерал Москаленко отримав дозвіл на відступ, зробити це виявилося не так вже й просто – мости через Десну були підірвані. Тому залишки радянських військ скористалися переправою нижче села Шестовиці. Відхід забезпечували загони прикриття. Один з цих загонів мав у своєму складі всього 7 чоловік і кулемет Громадянської війни «Максим». Відважні герої утримували свої позиції біля гори Яцево, аж поки всі не загинули.
Звільнення Чернігова від нацистів
В середині вересня 1943 року почалася Чернігівсько-Прип’ятська операція, в ході якої місто було зачищене від німців. У звільненні Чернігова брали участь 476 мінометний полк, 148 стрілецька дивізія і 28 стрілецький корпус.
Взявши місто в кільце, радянські війська не дозволили німцям підтягнути резерви. Гітлерівці почали відходити в північно-західному напрямку і по Гомельському шосе. На ранок 21 вересня на облвиконкомі вже був червоний прапор.
Під час звільнення Чернігова захопили в полон 2000 німецьких загарбників, а також трофейну техніку – танки, літаки, міномети, автомобілі і броньовики. На честь успішної операції 10 частин і об’єднань отримали назву «Чернігівські». Бійців червоної армії і партизанів нагородили орденами і медалями.
На жаль, Друга світова війна нічому не навчила людство. В XXI столітті Україна зіткнулася з рашизмом – новітнім фашизмом. Чернігів знову пережив бомбардування і смерті мирних громадян. Докладніше про це – в нашій наступній статті.
