Серед усіх православних святих, мабуть, жоден не користується такою всенародною любов’ю та шаною, як Святитель Миколай, Архієпископ Мир Лікійських, Чудотворець. Його пам’ять церква вшановує двічі на рік – узимку, 19 грудня, та навесні, 22 травня. Весняне свято, відоме як “Літній” або “Весняний” Миколай, має особливе значення та багату історію, що тісно переплетена з народним календарем. Цього дня заведено славити угодника Божого, і найкращий спосіб зробити це – надіслати близьким З Днем Святого Миколая Чудотворця літнього — красиві привітання у листівках, віршах та прозі. Але чому ми відзначаємо цей день саме у травні?
Історія “Літнього” Миколая: Перенесення мощей
На відміну від “Зимового” Миколая (19 грудня), який є днем преставлення (смерті) святого, дата 22 травня (9 травня за старим стилем) знаменує іншу важливу подію. Це свято перенесення мощей Святителя Миколая з Мир Лікійських (територія сучасної Туреччини) до італійського міста Барі.
Ця подія сталася 1087 року. У той час Візантійська імперія, частиною якої були Мири Лікійські, переживала важкі часи. Святині християнського світу, включно з гробницею Святого Миколая, опинилися під загрозою осквернення з боку турків-сельджуків, які часто чинили набіги на ці землі.
Мешканці італійського міста Барі, яке мало давні торговельні зв’язки зі Сходом і глибоко шанувало святого, вирішили врятувати мощі. Вони спорядили експедицію з трьох кораблів. Прибувши до Мир, барійські моряки, серед яких були й священнослужителі, зуміли забрати більшу частину мощей святителя, які, за переказами, виточували запашне миро.
9 травня (за юліанським календарем) 1087 року кораблі прибули до Барі. Мощі зустріли з великою радістю й урочисто поклали в церкві Святого Стефана. Через кілька років для них звели спеціальний храм – базиліку Святого Миколая, де вони спочивають і донині, приваблюючи паломників з усього світу.
Свято на честь перенесення мощей було встановлено практично одразу. Хоча в грецькій церкві воно спочатку не набуло широкого поширення, у Київській Русі, що мала тісні зв’язки як з Візантією, так і з Заходом, цей день швидко став одним із найулюбленіших і найшанованіших.
Миколай Весняний у народному календарі
У народі “Літній” Миколай отримав також назву “Весняний” або “Теплий”. Цей день був надзвичайно важливим для селян, оскільки він символізував остаточний прихід літа та початок активних польових робіт. Святий Миколай вважався не лише покровителем моряків і мандрівників, але й охоронцем худоби та врожаю.
Із цим днем було пов’язано безліч традицій, обрядів та прикмет, спрямованих на забезпечення добробуту господарства.
- Перший вигін худоби. На Миколая Весняного в багатьох регіонах уперше після довгої зими виганяли коней у нічне – пастися на луках до самого ранку. Це був справжній ритуал. Вважалося, що “Микола весняний коня відгодує”.
- Освячення полів. Селяни обходили свої поля з іконами та хоругвами, служили молебні святому угоднику, просячи його захистити посіви від посухи, граду та шкідників.
- “Микільські” ярмарки. До цього дня часто приурочували початок великих весняних ярмарків і торгів, де головною “валютою” була худоба, особливо коні.
- Початок сівби. Хоча основні ярі культури намагалися посіяти раніше, на Миколая часто сіяли гречку та просо. Існувала приказка: “До Миколи весняного не сій гречки, не стрижи овечки”.
Прикмети та повір’я на 22 травня
День Літнього Миколая був важливою датою для прогнозування погоди на майбутнє літо та осінь. Люди уважно стежили за природою, і багато прикмет збереглося до наших днів.
- Дощ на Миколу – вважався найкращою прикметою. Він обіцяв багатий урожай хліба та рясний збір грибів восени. Казали: “Полив би дощ на Миколин день – буде хліб і на пень”.
- Ранкова роса. Якщо вранці 22 травня трава була вкрита рясною росою, це також обіцяло родючість і гарний урожай.
- Цвітіння горобини. Якщо до цього дня горобина вже пишно цвіла, це віщувало коротку й теплу осінь.
- Кумкання жаб. Гучне кумкання жаб на Миколая Весняного обіцяло багатий урожай вівса.
Таким чином, Літній Миколай – це свято, яке гармонійно поєднало в собі важливу історичну подію світового християнства та давні землеробські традиції. Це день надії на гарний урожай, добробут у домі і, звичайно ж, день звернення до одного з найчуйніших святих – “скорого помічника” Миколая Чудотворця, який і сьогодні чує молитви всіх, хто звертається до нього з вірою.