27 березня 2021 року Чернігів відзначив 398 років з дня отримання Магдебурзького права, в честь чого над будівлею міської ради було піднято прапор Євросоюзу, пише ichernihivets.com/
Цей привілей був дарований місту польським королем Сигізмундом III у 1623 р. і означав перехід до самоврядування, настільки, наскільки це було можливо при феодалізмі.
Розповідаємо, звідки прийшло Магдебурзьке право у Чернігів і хто його скасував.
А в царстві нашому вільних людей немає …
Основна умова прогресу суспільства — продуктивна праця і вона немислима без надання людям мінімуму невідчужуваних прав і вольностей. На захист цього принципу виступає весь історичний досвід людства.
Вже за часів Стародавньої Месопотамії можновладці засвоїли істину, що праця людини ефективна за умови, що вона працює хоча б частково на себе. Сьогодні очевидно, що досягнення такого компромісу між державою та суспільством в кінцевому підсумку й забезпечує рух вперед.
Якщо ж ставка робиться на протилежний варіант, по суті на рабство, підсумок, як правило, для держави сумний. Адже щоб не стверджували диктатори всіх видів, будь-яка авторитарна система економічно нежиттєздатна, оскільки не в змозі на історично значущому відрізку часу забезпечити прийнятний добробут для населення. Тому кожен “тоталітарний експеримент” неминуче закінчується соціальним вибухом, хаосом, після чого суспільству доводиться все починати з нуля.
Саме тому Магдебурзьке право у Європі стало компромісом, що дозволив містам, а пізніше й державам, вибрати єдино правильний напрямок розвитку.
Результат ми можемо спостерігати зараз. Що стосується України, то наша країна ще у XIV ст. зробила свій вибір на користь цивілізованості.
І якщо сьогодні у когось виникає питання, чи існувала Україна, як держава у XII-XVII ст., та де закінчувалася її територія, він може сміливо орієнтуватися на міста, що отримали Магдебурзьке право.
Зокрема, на сході і півночі країни цивілізаційний розділ проходив по лінії Ніжин – Чернігів – Лубни – Пирятин – Полтава, за яким починалася Московія —Terra Incognita. Там діяла інша система цінностей, вельми точно сформульована одним з її правителів: “А в царстві нашому вільних людей немає, хіба що холопи, які втекли та яких поки що не спіймали .. “
Коли в Україні з’явилося Магдебурзьке право
Історична довідка: Магдебурзьке право — форма міського самоврядування, що склалася в Європі XIII в. в м. Магдебург. Згідно з цим зводом законів, економічна та політична діяльність суспільства регулювалася власною системою юридичних норм. У підсумку це зробило середньовічні міста центрами виробництва й товарно-грошових відносин, а також обмежило абсолютну владу феодалів.
Процес переходу українських міст до більш прогресивної системи управління почався в кінці XIII – початку XIV ст. з подачі галицько-волинських князів, які стали надавати це право німецьким колоніям.
Першими населеними пунктами, де спочатку іноземці, а потім і все населення отримало королівські привілеї, стали Галич, Львів, Володимир-Волинський, Холм.
Далі-більше, посилена урбанізація українських земель у XIV-XV ст. сприяла стрімкому поширенню Магдебурзького права. Так, у XV в. до європейської системи самоврядування приєдналися Дрогобич, Кам’янець-Подільський, Київ, Кременець, Житомир, Чернівці, Рівне, Дубно, в XVI ст. — Ковель, Золочів, Острог, Берестечко, Прилуки, Корсунь, Пирятин, Чигирин, у XVII ст. — Канів, Фастів, Чернігів і Ніжин.
Магдебурзьке право на Лівобережній Україні
З історичної точки зору, впровадження міського самоврядування на Лівобережній Україні було частиною глобального процесу колонізації цієї території польсько-українською шляхтою. Освоєння “нових” земель йшло не завжди гладко, оскільки населення в основній масі не відчувало до шляхти симпатій. І на це були причини.
Тому, раніше вдало випробувана в Центральній Європі, процедура наділення міст привілеями зіткнулася на Лівобережжі з серйозними проблемами. Зокрема, на шляху Магдебурзького права встала православна церква, що тотально контролювала економіку краю та світогляд населення, і не збиралася поступатися цим право нікому.
Такий стан справ заважав “капіталізації” українських міст, що не влаштовувало ні Корону, ні шляхту. Тому польська влада прагнула будь-яким чином послабити православну церкву, у якої масово відбирали храми та передавали у власність католицької церкви (у Чернігові – це Борисоглібский та Успенські собори, які відійшли до Домініканського ордену) А крім того, поляки не довіряли місцевій еліті й на всі відповідальні посади призначали єдиновірців.
Основні зміни в житті Чернігова після оголошення грамоти Сигізмунда III:
У 1623 р. в місті був заснований магістрат, а також незалежні шляхетські земські підкоморні суди. Саме воєводство було розділене на дві частини: Чернігівський і Новгород-Сіверський повіти. Чернігів отримав свій герб — двоголового орла на короні.
Хто відібрав право на самоврядування у міста?
Процес позбавлення українських міст самостійності був досить довгим. Його пік припав на час правління Катерини II, адміністративні реформи якої поклали край українській автономії та де факто скасували Магдебурзьке право. Правда, імператриця, не бажаючи в очах європейських правителів виглядати ретроградкою, в документі “Жалувана грамота містам” (1785 р.) зберегла деякі інститути місцевого самоврядування. Однак, вже наступний російський цар — Павло I скасував цей документ. Більш того, в його правління “репресії” стосовно Магдебурзького права торкнулися усіх його сфер, включаючи й символіку.
Проте ці норми ще кілька десятиліть використовувалися в офіційних і приватних ситуаціях в Україні, поки у 1831 р. “Магдебург” остаточно не був “добитий” наказом Миколи I. Останнє місто в Україні, Київ, остаточно втратило Магдебурзське право у 1835 р.
